#тиждень100слів #згадка_вбивства
“ВІН ЇЇ ВБИВ” — кричали газетні заголовки, міські вулички, маленькі крамнички та відчайдушні пліткарі.
Але ніхто не знав його імені, адресу, родини.
Деякі говорили, що вона була відьмою, раз її так жорстоко було вбито кимсь неназваним.
“Це був демон” — говорив хтось.
Та демони навряд глушать горе алкоголем.
Навряд малюють портрети вбитої жінки.
Навряд записують по пам’яті сказані нею слова.
Навряд ламають собі пальці за кожну з ганебних про неї думок.
Навряд приносять на могилу троянди.
Демони ніколи не вбивають через безумну любов.
Він був занадто боязким, щоб померти, визнати вину. Але не для скаженої любові.
Саме через таку любов й вбивають.
Моє серце належить вам! В голові одразу з'явилася картина де "демон" малює на мольберті, тіло жінки. В мене вона виглядає вся запачкана кров'ю, проте художник домалював, що її тіло вкрите червоними трояндами.
Оу, отак роки життя у 100 слів. Жахливо красиво. Мені подобається🖤
Так емоційно та красиво, у вас безумовно вийшло вкласти стільки емоцій у ці слова 🖤
Мороз по шкірі. В уяві вже повстав образ шаленого чоловіка, одержимого коханням.