#Bungou_Stray_Dogs #Романтика, #Гумор, #Флафф, #Драма, #Повсякденність, #AU, #Стеб #Слеш #Міні #Дазай #Дадзай #Чуя #Тюя
В Йокогамі настав ранок і все місто вирувало життям. Натовпи людей мчали хто куди: хто на роботу, хто на навчання, а хтось просто розгулював вулицями. Накахара, який недавно втік із сім'ї, зупинився в будиночку незнайомця на ім'я Дазай Осаму. Вчорашньої ночі він врятував Чую і запросив себе з невідомої причини. Не знаючи місцевості Накахара погодився переночувати в Осаму, але тільки одну ніч.
— Мені слід піти! — вигукнув він, надягаючи капелюха і прямуючи убік де має бути кухня.
— Ну і куди ж ти цього разу підеш? У тебе немає ні грошей, ні друзів, ні знайомих, — зітхнув Дазай. — А ось у мене… — на його обличчі виникла посмішка переможця. — Безліч зв'язків є в цьому місті.
Зайшовши на кухню Дазая, то ви не відразу зрозуміли б де зовсім знаходитесь. У вас може виникнути враження, що ви зайшли в будинок алкоголіка, але почуття що ви на кухні - мало у кого воно могло б виникнути. Дивлячись на всі боки кухні можна побачити кілька розкиданих шприців, пару пляшок з-під саке, ошметки сигарет і купка бич-пакетів. Взявши один із таких пакетів Накахара почав твердити.
— І це ви їсте? — запитав він у порожнечу і тут до нього вийшов Осаму зі словами: «Тільки тоді, коли немає часу і грошей купувати щось ще». — Дазай, це чортові бич-пакети, я не буду це їсти. Чому ти не приготуєш нормальну їжу?
— Сам і готуй,— невдоволено пробурчав він, висмикнувши з рук Накахари пакет.
З грошима, що залишилися в кишенях,Чуя вирушив у місто за пошуком нормального харчування і хоч він не вмів готувати, але щось все-таки він пам'ятав з днів, коли жив ще з батьками. Блукаючи з картою в руках вулицями Йокогами, Накахара нарешті зміг знайти один хороший супермаркет, де й витратив усі гроші. Дивлячись у пакет продуктів у Чуї з'явилися перші відчуття нормального безробітного громадянина. Повертаючись назад, у його думках не було спокою: він думав про те, як і де далі жити, чим харчуватися, і як добувати гроші.
— А ось і принцеса повернулася. Я здивований, — саркастично відповів Осаму. — Що ти купив? — спитав він, але Накахара був поглиблений у свої міркування і не чув слів. — Алло, земля викликає Накахару Чую. Прийом.
— Отв'янь, — крізь зуби прошипів він і відштовхнувши від себе Дазая пішов на кухню готувати.
Через півтори години приготування кухня була рознесена в тартарари: підпалені штори ялинки залишилися «в живих», кухня була затоплена, а всі пальці багатого молодика були порізані доки він за весь час навчався орудувати ножем. Побачивши все це свавілля Осаму мало не почав реготати. Хоч йому і було боляче бачити весь жах, що твориться на кухні, але щось йому дало почуття тепла в грудях і те відчуття самотності, що мучило, розвіялося.
— Ти ж моя рукожопа господиня! Завтра купимо тобі кулінарну книгу. — відповів Дазай, стримуюсь від сміху, і йдучи до кімнати за аптечкою.
— Я не рукожопий! І я тобі не господиня, Дазай! — заперечив Накахара, намагаючись загасити омурайсу.
У бідного Накахари все ж таки вдалося згасити свій шеф-кухарський шедевр, але їсти його він не став. Довелося їсти бич-пакети, які чудово міг готувати Осаму. Надвечір, коли обидва хлопці сіли навпроти один одного, Чуя розповів про все, що трапилося, і попросив про допомогу Дазая. Як виявилося наступного дня, повинні початися пошуки і Чуя не знав як йому бути: грошей у нього не залишалося, житла у нього не було і роботи теж. Тоді на думку суїцидника спала одна хитромудра ідея, яка «принцу» не сподобалася б. — Пропоную зіграти весілля, — спокійно відповів Осаму.
— Ми знайомі лише добу!
— Цього достатньо, щоб закріпити наші узи. Хіба ні? — посміхнувся Дазай.
— Мені треба подумати. — з зітханням промовив Накахара.
Дазай не хотів змушувати чи вмовляти Чую на такий широкий крок уперед, але іншого виходу він не бачив. Адже він теж був багатим і впливовим, хоч про нього і забула більша кількість багатіїв. І якщо він зіграє весілля з Чуєю, то всі їх мають прийняти та дати спокій. Чуючи чимось подобався Дазаю. І наступного дня, коли вся поліція Йокогами має розшукувати Накахару, Осаму вирішив подарувати другу «побачення», яке могло б зблизити та зміцнити їхнє ставлення одне до одного.