#Bungou_Stray_Dogs #Романтика, #Гумор, #Флафф, #Драма, #Повсякденність, #AU, #Стеб #Слеш #Міні #Дазай #Дадзай #Чуя #Тюя Після того, як Накахара покинув Дазая, йому хотілося побути наодинці з самим собою, але через пару пройдених кварталів його миттю виявила поліція і відвезла до відділу. Синок із багатої сім'ї опинився за ґратами мавп'яка і йому було гидко через те, що його так легко спіймали. Запах смердючої вогкості і огидний шум за наступною камерою, в якій були жінки легкої поведінки, просто вибивали Чую з колії і він попросив право на дзвінок. В надії, що він зможе додзвонитися кучерявому сину, Чуї відмовили у дзвінку і сказали, щоб він чекав своїх батьків. Хід таких подій набирав не найкращий обіг. Це виводило з колії Накахару і він вирішив втекти. На столі охоронця телефон Чуї почав вибрувати, але на дзвінок ніхто не звертав уваги.
— Гей! Візьми трубку! Якого біса ти не береш? Хто там дзвонить? — сердито вигукнув Чуя, але чоловік проігнорував його обурення тільки глянув на екран телефону, після чого відповів: «Якась «Скумбрія». Досить кумедно, але хто це мені знати не хочеться», — після сказаного, за хвилину після того, як слухавку ніхто не підняв, надійшло повідомлення в якому говорилося: «Накахара Чуя? Це вчитель Дазая — Кунікіда Доппо, тут твій друг намагається накласти на себе руки. Ми знаходимося у Shomyo-Ji Temple. Я намагаюся його зупинити, але поки що все безуспішно. Цей придурок хоче зістрибнути з мосту та втопиться. Приїжджай якнайшвидше», — після прочитаного повідомлення, охоронець повідомив про це співробітникам поліції і поки ніхто не сторожив камери, Чуя зумів впоратися із закритим замком за допомогою відмички, яку він завжди носив собою, якщо траплятиметься такого роду подій. Ще з дитинства, коли батьки замикали його у власній кімнаті, він міг зламати двері будь-якої миті і втекти.
Успішно втікши від поліції, Чуя прочитав повідомлення Кунікіди і вирішив набрати номер Осаму, але той ніяк не відповідав. На вулицях Японії цвіло і пахло, ось-ось мало наступити восьме березня і всі перехрестя були набиті людьми, через натовп Чуя і зміг дістатися парку. На місці знаходилося вже безліч поліцейських, які старанно намагалися вмовити хлопця проти суїциду. Купка людей оточила місце, де все відбувалося. Вибравшись на світ до Осаму, Накахара вигукнув: «ДАЗАЙ! ЧЕРТІВ КАСИЦЬ ГОВНА! ЩО ТИ РОБИШ?». Тиша. Усі люди замовкли. І лише щаслива посмішка Дазая кричала про себе: «Спрацювало. Кунікіда-сан, я ж казав тобі», — цю, до болю, кричучу усмішку чув Куникіда, що поряд спостерігав за всім бордаком.
— Що я роблю? Хочу накласти на себе руки, — невинно сказав Осаму.
— На очах у всіх людей?
— Так, а що не так? Якщо їм так хочеться, то нехай дивляться, — Дазай був уже готовий стрибнути, як його схопили за комір чорного пальта.
— Я не дозволю тобі це зробити на очах людей. Іди в інше місце. Якщо тобі так хочеться померти, то я готовий власноруч тебе придушити, чортів Дазай. — ці слова чимось торкнулися душі Осама і той зліз з мосту, після чого розвернувся до Накахари, обійняв і промовив: «Який же ти таки добрий, Чуя!». Ці слова вибили його з колії і трохи почервонівши, він вже хотів з усієї сили врізати Дазаю, як раптом їх оточив натовп журналістів, ставлячи їм безліч дивних питань, знімаючи на камеру і тикаючи в обох юнаків мікрофонами.
— Гей! Відвалили! Ні, ми не пара! — відповів Чуя, але тут у камеру вліз Дазай і почав усім розповідати, про те, що вони пара й навіть давно.
— Він такий милий. Ви б знали, він почав навчатися готувати заради мене, — продовжував розголошувати Осаму, але тут за його руку схопив Чуя і повів подалі від усієї метушні.
Поки вони разом добиралися до місця, де могли б сховатися, Осаму ні слівця не вимовив. Він лише насолоджувався всім, що відбувається: теплою, сонячною погодою, зеленню, квітами, птахами та Чуєю в тому числі. Йому було приємно знати, що про нього турбувався дорогий йому друг, він не хотів відпускати руку Чуї, але йому все одно довелося це зробити, коли вони дісталися. Сховавшись подалі від усіх людей, Накахара провів Дазая в тихе, затишне місце, де їх ніхто не зміг би знайти. Вони стояли під персиковим деревом і по обличчю Осаму пройшовся ляпас. Чуя злісно дивився на Дазая, через секунду його обличчя спотворилося на сумніше і блакитні очі налилися сльозами. Він міцно обійняв Дазая, стиснувши його плече і тихо заплакав.
— Чуя, чому ти плачеш?
— Ти єдиний, кому я потрібний. В хорошому сенсі цього слова. І я не хочу тебе втратити.
— Ось воно як… — прошепотів Осаму і скинув, вказівним пальцем, капелюх Чуї, поклав руку на його голову і почав погладжувати, і ворушити руде волосся. — Ти така дитина, Чуя, — Дазай нахилився і подавшись вперед трепетно поцілував Накахару в губи.
***
В особняку батьків Накахари, наступного ж дня, дізналися про новину, що їхній син розгулює вулицями міста з юнаком, який перервав весілля і це не могло не вибивати їх. Вони розуміли, що якщо так справи й надалі підуть, то їхня кар'єра, їхній бізнес, все це впаде в тартарари і вони збанкрутують. Хоч вони й багаті, але душею були порожні. Вчитель Накахари, охоронці, військові – всі слуги були під гнітом сім'ї. І щоб позбавитися свого сина, батьки вирішили скинути всі сили, щоб тільки позбутися проблемного спадкоємця. Вони розуміли, що Осаму і Чуя можуть у будь-який день закріпити свої узи разом, і щоб завадити цьому, якнайшвидше, довелося йти більше на крайні заходи, щоб врятувати своє становище.
У спальні, де грала приємна мелодія, на двоспальному ліжку лежав укритий і задоволений Накахара. Він спостерігав за почервонілим, спантеличеним виразом обличчя Осаму, який все ніяк не міг прийти від нещодавно здійсненої близькості з ним.
— Ти де взагалі таким трюкам навчився, хлопче? — збуджено запитав Дазай.
— Прочитав. І що… Хто тепер із нас тут дитина, а Дазай? — з усмішкою поцікавився Чуя. Вони обоє посміялися.
— Не знав, що такий багатенький хлопчик зможе взяти зверху, багатшого за мене, — з усмішкою відповів Осаму.
— Ой, та заткнися ти, — з невеликим роздратуванням відповів Чуя і злегка штовхнув Дазая в плече.
Вони дивилися один на одного і думали про те, що буде далі. Накахара не думав, що справді закохається в такого дурня як Дазай. Він бачив, як цей пафосний юнак міг захомутати собі, за кілька секунд, будь-яку дівчину в місті, але він ніколи не думав, що його професіоналізм підпорядкування ще працює і на хлопців. Темні, карі очі привернули Чую своєю красою і приємний аромат одеколону підштовхнув його зробити поцілунок.
— Чуя, — почав говорити Осаму,
коли їхні губи розійшлися. — Дякую. — А за що це?
— За те, що тебе зустрів. Я правда хочу зробити все якнайкраще для тебе. Ти ж розумієш це, адже так?
— Так розумію. Давай… А давай сходимо на ще одне побачення? Тільки тепер я його організую.
— Я згоден, — відповів Осаму і притис до себе ближче Чую.