#БродячіПси #ОсамуДазай_ЧуяНакахара #S #А #Міні #Закінчений
За віконцем почали пробиватися перші промінчики яскравого сонця. Ранок всіх вітав своїми обіймами. Пташки співали різні та по-своєму дивовижні пісні. Це було прекрасно. Потихеньку люди почали заповнювати вулички, відкривались магазини та місто оживало. Та сьогодні був вихідний день і як би не здавалось, що людей наче океан нескінченний, їх було набагато менше. Так в квартиру наших героїв почали простягатись яскраві промінчики. Спочатку вони майоріли на підлозі та поступово підходи до ліжка. Ніхто з них не закрив занавіси звечора, тому діям сонця нічого не завадило. Коли проміння дійшло до їхніх обличчь, вони почали поступово прокидатись. Лежати в обіймах було досить приємно та хотілось ще отак поспати. Та їх побажання ніхто не виконає. — Мгх, Осаму зачини занавіси.—Чуя був точно не в настрої так раненько прокидатись. Поспати з коханим було набагато привабливіше. Він і так багато працює, тому в будні нема часу для такого. —Ще п'ять хвилиночок.—От кому було добре, так це Дазаю. Нічого не робить в будні і вихідні, а просто байдикує. Спати хотілось, а перебивати сон - ні. —Яких п'ять хвилиночок?! Ану встав закрив занавісу і свою дурну пельку!—Ну як же без сварок ранком? Чуя дає йому доволі сильний потиличник. —Ай, а без ушкоджень ніяк? Добре, зачиню я ті завіси.—Після такого грізного погляду Чуї було б складно не піти. Звільнившись від обійми, він підійшов та закривши собою проміння світла. На дворі було дійсно чарівно. Все таке прекрасне. Навіть починаєш помічати малі деталі, але такі дивовижні. —Ти ще довго?—Хтось дуже не терплячий. За ці пару хвилин зумів почати сумувати. —Ні, ти тільки подивись, як красиво! Давай прокидайся! Нічого вже спати, ранок на дворі.—Осаму тепер здається зовсім не хоче спати. І це доволі дивно. Також він з ціллю розбурхати Чую, миттєво підбіг до ліжка та стрибнув на нього. Це йому звичайно вдалось, але скинутим на підлогу було не в його планах. Хоч і спина добре постраждала він і слова не сказав. —О, Господи, тобі нічого робити? Тоді йди мені щось приготуй.—Тепер Чуя зі злості перетворився на милість, хоча це напевно тому, що він досі хоче спати. —Якщо я спалю тобі кухню то ти сам будеш в цьому винен. Так і проходили їхні вихідні. Іноді з суперечками чи без. Наскільки б вони довго не ображались один на одного, все-таки кохання було на першому місці.