#BungouStrayDogs #БродячіПсиЛітературніГенії #ОсамуДадзай_НакахараЧуя #S #B #Міді #ВПроцесіНаписання #Hurt/Comfort #ЕлементиРомантики #ЕлементиФлафу #Піклування #Діти #Підлітки #ВідДрузівДоКоханих #Цигарки #Агнст #Лікарня #ШкільнаAu #AuБезЗдібностей #НасилляНадДітьми #Зґвалтування #ЗгадуванняСамогубства #ПанічніАтаки #НецензурнаЛексика
на ідею для глави надихнув комікс автору/ки 1110yu_ku_si з Твіттеру! (https://mobile.twitter.com/1110yu_ku_si/status/1464254999039332355)
- Вибач, Чуя! Я не хотів, щоб він туди попав. Принеси його, будь ласка!
- Добренько! - дитяче личко все в ластовинні ласкаво усміхнулося.
Накахара був єдиним з групи, у кого воно, ластовиння, було. Але це не викликало якихось насмішок, навпаки, всі були в захваті. Ці руді цяточки немов наставили якісь добрі феї в білих платтячках, вони лежать на обличчі, немов справжні зірки та так само переливаються на сонці влітку.
(Нікому не кажіть, але ане-Койо-сан колись застала його за розгляданням їх вночі, коли блакитноокому було три роки. На питання, чому він не спить о такій пізній годині, їй зі сльозами на очах, пронявкали щось типу:"Вони що, не світяться в ночі? Ти ж казала, що вони, мов зірки?". Все скінчилося добре, дитину вдалося знову вкласти спатки під ствердження, що вони світяться тільки тоді, коли їхній володар спить.)
Хлопчик швидко підбіг до огради дитсадку, присів навпочіпки, та підняв м'ячик, отрухнувши від пилу, щоб не заплямувати новеньку синю форму - синього кольору піджачок з шортами. Він також носив капелюшка того самого офарблення, схожого на моряцького.
Периферійним зором він побачив якусь маленьку, згорблену фігурку. Що, насправді, дивно, бо це буквально сама безлюдна частина садку на вулиці, та ще й враховуючи те, в якому заковірку вона сиділа: між стіною садочку та огорожею була відстань десь з метр.
Розвернувшись на п'ятах, Чуя поглянув на хлопчика в березового кольору кофтині, з латкою краба біля лівого плеча і в тих самих, як у Чуї шортиках.
Наскільки Накахара міг помітити, хлопчик ще й тримав у руках невеликого серебряного рюкзачка. Взагалі, цей хлопець був дуже дивним, бо чому все його тіла забинтоване?
- Гей, ти поранений, чи що?
Шатен здригнувся від того, наскільки близько пролунав голос того та від того, що до нього хтось взагалі тута заговорив.
- Ні, не в цьому діло... - він повернув свою голівоньку в жовтій шляпці, але карих очей не підіймав.
- З ким ти тут розмовляєш? - ніхто й не помітив як до Чуї підійшов інший хлопець Ая, який й попросив його принести м’яч.
Тільки-но прийшовший, подивився на Осаму, який не хотів нічого, як зникнути під цими поглядами та й все.
- Ти не хочеш пограти з нами? То дуже весело, - Чуя присів навпочівки перед хлопчиком і підтримуюче посміхнувся.
У відповідь йому тільки заперечно покривали головою під буркотіння про те, що "мені в самоті теж добре". Ага, видно.
- А ну, тримай, - м'яч був успішно переданий Аї зі словами про те, що Накахара зостанеться тут.
Він сів на невеликий бортик біля стіни, склавши лапки нахрест.
Дадзай знову здригнувся.
- Якщо ти не хочеш грати з усіма, то я буду тут з тобою! - подумки він роздумував про те, що робить добрі справи, яким його навчала сестра й піклується про "пораненого". Але якщо мислити про душевні болячки...
- Сиди тута, зараз дещо принесу!
Коли Чуя прийшов з лопаткою й відром повним мокрого піску - зранку був дощ - Дадзай тільки дивно на нього подивився.
- Будемо зараз щось ліпити!
Він висипав мокрий пісок в кучку між ними, присів на коліна й почав ліпити рибу.
А ви ж знаєте, який то кайф? В дитинстві завжди було легше й зручніше ліпити щось саме з такої піщуги.
- Ти чому не ліпиш? Диви, то просто!
Маленькі ручки оминули овал, трішки приминаючи, щоб тулуб риби був об'ємним. Потім так само оминули поруч трикутник, імітуючи плавник, та знов примнули.
- Бачиш? Яка гарна! - Чуя струсив пісок з рук.
- В мене є салфетки, якщо хочеш, - Осаму розтібнув рюкзачок, дістав від туди упаковку і простягнув рудому.
- Йой, дякую, але не потрібно. Вони чисті, оно, - хлопець протягнув йому долоньки внутрішньою стороною вгору.
- Добре, - інший же зам'явся. Що йому робити? Справді ліпити? Ода, його старший брат, казав, що потрібно завести друзів. Це отак воно робиться..? - Мені здається, що можна ще доробити... - він ткнув пальчиком біля "носика" риби, а потім намалював їй луску, зробив форму для хвостика, і тепер він виглядав не як трикутник, а як справжній плавник. - Ось так.
Накахара подивився на нього з радістю, сказавши: "та ти геній!".
- Мені тут поклали яблуневе пюре, якщо хочеш, то можеш взяти, - напевне, саме так потрібно робити з друзями? Йому казали ділитися. Стоп! Він же зовсім забув, чого його вчив брат! А ім'я сказати? Тьфу. - Я... е-е, Осаму... - він промявлив і знову похнюпив голову.
Дістана з рюкзаку пюрешка потрапила в ручки Чуї.
- Дякую дуже! А я - Чуя! Зара й тобі дещо дам, - рудий заліз вільною рукою у карман та дістав шоколадний батончик з орішками та сухофруктами.
- Дуже приємно, - Осаму щасливо усміхнувся та нахилив голову.
З цього усе й почалося.