1
(Світ, де Дадзайчік письменник, а Чуя музикант, що пише пісні на його вірші.)
Хлопець агресивно закреслив ще один рядок.
- Жахливо.
- Що пишеш?
Чуя підійшов ближче до коханого, аби краще роздивитися написане.
" Слон скаче,
Миши казяться.
Тут бар, кафе
Та кладовище.
Танцюють паделі одні"
- Ого, цікаво.
Накахара взяв до рук пом'ятий листок.
- Я не відчуваю себе тут.
- А як же паделі і миші? Мені здається дуже гарний опис тебе.
- що?! Не правда, я гарніше.
- Ага-ага, ти у мене справжній скарб, особливо коли грибів наїстися.
- То було один раз.
- Один раз ми тебе відкачували, вдруге з річки виловлювали, а втретє під парканом Кунікіда знайшов.
- Ой-ой-ой, ти не розумієш мене просто..
- Звичайно, такий великий розум зрозуміти, особливо коли ти спагетті на плиті палиш.
- В рецепті так і було написано, я не винен!
- Ти не міг сам додуматися про каструлю?
- Вдруге здогадався.
Дадзай самовдоволено усміхнувся і схрестив руки на грудях.
- Тік воду забув додати.
Хлопець постукав по голові другого і вийшов з кімнати, перед цим сказавши:
- Сподіваюся, що ти знайдеш себе у вірші.
2
Дадзай лежав на траві, десь у ланах. В ніс бив сморід річки, яка потрохи висихала.
- Це так схоже на мене, ця природа. Чому я можу побачити себе у природі, але у своїх же віршах - ні.
Хлопець підвівся, оглядаючи місцевість, світало, але от-от прийдуть батьки з дітьми, господарі з псами, селяни з козами та коровами, і тоді буде шумно. Дурні люди заважатимуть йому писати та думати про життя, хоча вірш про козу він би склав.
"Гоп-гоп скаче козочка,
Танцює баран,
Весело навколо,
Коли мене нема"
- Мене нема..
Осаму задер голову і подивився на небо, блакитне, чисте.
- Чого я не можу знайти себе у своїх віршах? Бо мене нема. Я не існую..
Письменник впав назад у траву, простягаючи руки вгору, до сонця. Одяг вже був зелений від рослинності, брудний через багнюку.
Світло зірки сліпило в очі, тому Осаму заплющив їх і насолоджувався холодом.
3
Дадзай подивився у тьмяні очі Чуї (або блакитні, як хочете)
- Я пишу вірш про себе.
- Ого, а про мене коли?
- Ой, та про тебе легко.
"Я не алкаш,
Я твоє кохання.
Я не співаю іншим,
Тільки тобі.
Тільки тобі
Серце віддам.
Тільки тобі
Поклянуся."
- Дуже стрьомно, дякую.
Чуя поцілував коханого у лоб.
- Але я вірю, що цей вірш буде неперевершений. Як називається?
- Подвійне самогубство не вчинити самому.
Чоловік дав прочухана Осаму.
- Агов! Я думав про це пісню написати!
- То напиши!
- Про таке нізащо!
Дадзай відвернувся, дивлячись на камін, що зігрівав кімнату своїм полум'ям.
- тоді.. як щодо " Думки, у яких мене нема"
- Гарно, але все одно, ніби в кінці вмреш.
- Подвійне..
Дадзай замок після ще одного прочухана.
4
Чуя поставив пляшку вина на стіл.
- Тупий ідіот, ненавиджу.
Музикант поставив слова перед собою.
"Думки, у яких мене нема,
А твоя душа ж безмежна,
Ти сяєш у мислях моїх.
І вітер буйний
В серці моїм.
Я так закоханий у тебе.
Чому ти плачеш,
Я поруч десь.
Я бачу тебе,
Обернись.
І ти заплачеш,
Вже без мене.
Розквітнуть квіти
Десь в степу,
Зірви для мене хоч одну!
І стільки слів,
Не сказаних тобі.
Тут тільки крик і думки,
У яких немає лиш мене."
Дадзай не був відомим письменником, його ідеї ніхто не розумів.
(У мене є тґ канал "Вітер і квіти", там ще більше кринжу)