#ГарріПоттер #sevenheartsstories #ЛегендапроНебожителів #ЕпохаФатума #ОстаннєБажанняЛиходійки #кроссовер #магія #магічнішколи #shs #БайЛун #Хісаші #БайЛунХісаші #гумор #романтика #Аарон #Рід #Асарі #Лівей #Лівсарі #ЛівейАсарі #АсаріЯнЛін #Мена #Тойон #Шан #Ґуан #ҐуанМена #G #S #Равен #містерНіхто
Асарі біг в сторону арени, де ось-ось мав початися матч. Професорка Масару вирішила нагадати йому про всі його грішки і змусила вислуховувати цілу лекцію про гідну поведінку учнів по обміну. Ще й задала додаткове завдання… Вони з професором Равеном вирішили зжити його зі світу.
Від бігу він аж задихався, а морозне повітря боляче обпікало легені при кожному вдиху. Довелося проштовхуватися ближче до арени, де Бай Лун займав йому місце.
– Боги, нарешті, я думав ти вже змився під шумок. Я б тебе закляв, клянусь, – хлопець в бордово-золотистому теплому кімоно тримав в одній руці віяло, а в іншій золотисту стрічку.
– Мене затримала професорка Масару.
– Яка ж вона припарена, – Бай закотив очі. – То ж це ми виходить сьогодні з різних груп підтримки та маємо ворогувати?
– Перестань, я тут лише через тебе і… – Асарі поглянув в бік, звідки мають вилітати команди й швидко відвернувся. – І просто, бо ти дістанеш мене з того світу чи будеш проїдати мені мозок, неначе якийсь мозгошмиг.
– Нагадай мені навчити тебе краще брехати, бо звучить жалюгідно. Ти так ставишся до Лівея, наче він тебе трах…
Асарі кинувся закривати рота Баю долонями та той щось незрозуміло промугикав. На долоні відбився його липкий блиск для губ.
– Можеш хоча б не тут?..
– Та кому ми здалися. О, подивись, вони виходять, – Бай вказав пальцем на гравців, які йшли у дві шеренги. На яскравому сонці їх форма неначе мерехтіла: в ґрифіндорців – золотом, а в слизеринців – сріблом. Лівей йшов нога в ногу разом з іншим капітаном – Сейном. Асарі ледь не знудило, коли він побачив це яскраво-синє волосся.
Гравці осідлали мітли та синхронно злетіли в повітря, описуючи коло. Зненацька Лівей призупинився та направив мітлу в сторону Асарі, зустрівшись з ним поглядами. На обличчі слизеринця розпливлася широка усмішка, поки в Асарі аж серце в п’ятки пішло.
– Що він робить?..
Ні, питання має звучати як: «ЯКОГО ЯМАБУСІ ВІН ТУТ ВЛАШТОВУЄ ПОКАЗОВИЙ ВИСТУП?»
Від гучних вересків фанаток і, давайте будемо дивитися правді в очі, фанатів, його аж оглушило. Лівей взявся за дерев’яну перегородку трибуни, підморгнув йому і полетів до стартової точки.
– Та він навіжений… – пробурмотів Асарі, а Бай Лун поряд аж заливався від сміху до гикавки.
– Я з Лівея витрясу… гик... пару ґалеонів… гик… за твою охорону. Стережися.. гик… Асарі, добра половина школи тепер… гик…хоче видряпати тобі очі чи проклясти.
– Ти такий козел іноді…
Але Бай Лун мав рацію – йому аж пропалювали потилицю злі, незадоволені погляди. Та і не тільки потилицю, а і з іншої сторони трибун теж можна було вловити такі ж настрої.
Професорка Бам вийшла на середину поля з тяжким дерев’яним ящиком, який плив за нею, неначе хмаринка.
– Нагадую, що у нас сьогодні чесна гра. Ніяких витребеньок мені! Лівей, Сейн, це стосується обох ваших команд.
Лівей поклонився і підлетів до Сейна потиснути руку.
– Бажаю удачі, – усміхнувшись промовив Лівей.
– Бажаю удачі, – Сейн пожав руку, але відпустив її не зразу, кинувши погляд на трибуну в сторону Асарі, – сьогодні вона може бути досить вередливою.
Ян Лін, який вже нетерпеливо крутився на мітлі, тихо зашипів. Лівей же просто забрав руку і відвернувся від капітана ґрифіндорської команди, неначе від набридливої мухи.
– Що ж… На рахунок три! – голосно крикнула професорка Бам.
Гра почалася і на полі стало просто неможливо слідкувати за кимось дуже довго, бо починало нудити. Рахунок відкрили ґрифіндорці, але тут же отримали у свої ворота забитий квафел і рахунок вирівнявся.
– Як вони тільки встигають бачити щось… – Бай дивився в бінокль, намагаючись встигати роздивитися Хісаші, який літав з битою і лупив по бладжерам з такою силою, що можна знести таким ударом голову супернику. Ян Лін в ролі загонича був взагалі як блискавка і їх з Лівеєм тандем грав просто ідеально. Вони немов читали думки один одного.
– Лівея підбили… Яка біда…
– Дай мені, – Асарі відібрав у друга бінокль і відразу знайшов потрібного гравця. Лівей тримався за плече та кидав злісні погляди в сторону Сейна, який задоволено шкірився.
– Ручка бо-бо, Лівейчику? Може є тут хтось, хто на неї подмухає і поцьомає?
– Завалися і сходи нахуй, поки можеш, – Лівей показав середній палець. Після витягнув паличку і щось нашепотів над рукою. Поки він возився, суперники вже забили три голи. Лівей труснув рукою і повернувся до гри.
– Перестаньте лихословити там! – закричала професорка Бам. – Бо видам вам штрафні. Обом, панове!
Асарі повернув бінокль Бай Луну і вже бува, хотів відкрити якось книгу, щоб сісти почитати, як трибуни знову загуділи. Слизеринці улюлюкали, поки ґрифіндорці стогнали та погрожувала стороні суперників розправою. З висоти метрів десяти вниз головою летів Сейн, ледь притомно тримаючись за ручку мітли, поки не заїхав прямо в промерзлу землю. Лівей висів над ним, переможно усміхаючись.
– Забив голівоньку, Сейн? Будь уважнішим наступного разу, шкода немає кому поцьомати тебе.
Придивившись, Асарі побачив як навколо Сейна стає все більше крові. Здається йому розбили ніс та брову. Професорка Бам начаклувала ноші й капітана ґрифіндорської команди швидко забрали з поля, поки гра продовжувалася. Коментатором, як завжди був Аарон, який вже злісно шипів в гучномовець:
– Ґрифіндорська команда втратила капітана. Слизерин лідирують на 30 очок!
– Хісаші дуже незадоволений… – забубонів Бай Лун.
– Хто вдарив Сейна?
– Бладжер, який люб’язно організував йому Лівей з двома своїми відбивичами. Синхронні сьогодні такі, аж волосся дибки від них…
– Тому я і не люблю квідич… Побоїще заради побоїща.
– Бо ти нуднющий. Я зараз задихнусь від твоєї духоти.
Асарі пропустив повз вуха шпильку Бай Луна і без цікавості просто дивився на поле, де гравці немов якісь примари, без упину рухалися. Стояв ґвалт, Аарон щось кричав або оголошував нове здобуття очок чи знову чергову втрату гравця, бо гра Ґрифіндор проти Слизерину, як і завжди була кровавим полем бою не на життя, а на смерть. Аж ось прозвучало рятувальне:
– Ґрифіндорський ловець впіймав золотий снич, чим заробив своїй команді 150 очок, але не перемогу. Слизерин виграв з рахунком 430:410!
Бай Лун скромно аплодував і вже виглядав куди подівся Хісаші.
Нарешті Асарі зможе звалити звідси. Він розвернувся, щоб спускатися з трибуни, як хтось вхопив його за рукав. Лівей, весь замазаний в грязюці, з підбитою губою та широкою посмішкою, сидів на мітлі та тримався однією рукою за дерев’яну перегородку.
– Я виграв, як і обіцяв. Одна з умов виконана. Твоя черга, оленятко.
І не встиг Асарі щось відповісти чи хоча б забрати руку, або вже на крайній випадок, подати хоч якийсь знак, що вони тут взагалі-то не одні, Лівей притягнув його руку і залишив на кісточках пальців легкий поцілунок. Бай Лун сховавшись за віялом захихотів, хтось в юрбі заулюлюкав та зашипів, а Асарі так і стояв ошелешений, поки слизеринець вже летів в протилежну від нього сторону.
– Я ж кажу – тебе розірвуть, Асарі, – Бай підморгнув і побіг до свого хлопця, залишаючи Асарі стояти в самоті. Місце, де торкнулися губи Лівея, легенько пощипувало. Рейвенкловець поспішно сховав руку в широкий рукав мантії.
***
Коли він підійшов до проходу у слизеринську вітальню, звідти вже було чутно звуки святкування: крики, співи, дзвін келихів та всіляке інше. Бай Лун з тяжким серцем залишився втішати Хісаші, хоча той переживав програш менше ніж Аарон, який аж кипів від злості й діставав всіх своїм ниттям. Ґуан, як і Асарі, теж прохолодно ставився до гри у квідич, хоча тримався на мітлі впевненіше за друга і любив політати по околицях Забороненого Лісу разом з Меною.
– Привіт-привіт, – почулося з-за спини і Асарі рвучко обернувся. На нього дивилися два смарагдових ока Ян Ліна. Здається раніше колір був чорний… Чи це так освітлення підземель впливало?.. – Не можеш зайти?
– М… Так, думав мене зустрінуть. Мабуть, піду…
– Чому? – здивувався Ян Лін. Щось він не схожий на змію, яка кидалася до його горла тієї ночі і яку Лівей намагався впіймати.
– Там шумно.
– Тихе, скромне святкування перемоги над Ґрифіндором на Слизерині – обурливий моветон, Білосніжко. Пішли, урочисто передам тебе твоєму принцу на коні.
– Перестань, – різко обірвав насмішку Асарі. Слизеринець насміхаючись оглянув його з ніг до голови, неначе Асарі зненацька став виставковим експонатом в музеї. Від цього погляду хотілося якомога швидше сховатися. Ні, не експонат… Наче він гарбузовий пиріг на столі.
– Зубки нагострив? Тобі ще вчитися. Слизнорт, – Ян Лін проговорив пароль і на стіні з’явилися велика кам’яна змія, яка відкрила двері до вітальні. – Прошу, – слизеринець поклонився, вказуючи на двері, а коли він пішов вперед, Ян Лін неголосно прошипів: – Запитай у Лівея на яку тваринку обертається він. Хоч щось будеш знати про нього… Але ніколи це не буде чистою правдою.
Асарі завмер, але Ян Лін вже пройшов повз і розчинився в смарагдовому натовпі вже злегка піддатих студентів, які горланили знущальницькі чи якісь безсоромні пісеньки. До хлопця вже бігла Джиу з келихом в руці.
– Привіт-привіт, – дівчина потріпала його по голові, ледь дотягнувшись до маківки. – Виглядаєш цілком здоровим. Значить Лівей ще поживе, бо мені дуже кортіло намішати чогось йому у вогневіскі.
– Що? За що?
Джиу махнула паличкою і до Асарі вже мчав кухоль. Він принюхався до рідини.
– Та нічого там немає, не нервуйся. А на рахунок Лівея… Та є за ним грішок, але так і бути, він сьогодні розмазав Сейна, як я і мріяла, ще й тебе вберіг. Тому штраф йому списую.
– А де він сам?
– М… – Джиу витягнула шию та оглянула зал, шукаючи чорноволосу маківку Лівея, або хоча б якийсь натяк. – Десь ходив тут після лазарету. Йому вправляли руку, а я в такому не дуже вправна.
– Сильно постраждав? – Асарі намагався сховати занепокоєні нотки в тоні за ковтком вогневіскі, але Джиу вже хитро посміхалася.
– Зараз у нього і спитаєш, – вона взяла Асарі за лікоть і потягнула трохи в сторону, повертаючи на дев’яносто градусів і якраз в цей момент підійшов Лівей. Рейвенкловець з несподіванки вдихнув піну і подавився, від чого маслопиво, яке він набрав в рот, почало витікати через ніс та рот.
– Ти хоч колись можеш не намагатися вбитися? – Лівей постукував його по спині, продовжуючи насміхатися. – Це я такий неперевершений сьогодні, що тебе аж пробирає?
– Лівей, милий, ти завжди був дупою троля, не лести собі, – Джиу несильно стукнула його по лобі пальцями.
– А ти як завжди отруйна маразматичка.
– Не забувай, що колись моя рука ненароком здригнеться над твої гарбузовим соком і там опиниться крапля Живої смерті чи ще щось значно гірше. Гарного вам вечора, хлопчики, – слизеринка помахала їм на прощання, і точно як і Ян Лін, зникла в натовпі, наче її й не було.
– Дякую, що прийшов.
– Це ж умова. Ти обіцяв розказати, бодай що-небудь.
– Йдемо, – Лівей приобійняв хлопця за плече і потягнув до найближчого дивану, де їм відразу ж поступилися місцями. Не встиг слизеринець і рота відкрити, як його тут же оточила команда та інші слизеринці. Гамірні, все більше захмелілі, вони намагалися вмовити Лівея піти пограти в карти на гроші, випити, познімати дівчат чи просто зібратися і подіставати ґрифіндорців, які були заряджені на хорошу бійку.
– Залиш ти вже свого хлопчика, нікуди він не дінеться, – Марк Забіні тягнув Лівея за руку, але той гидливо її відкинув.
– Заспокойся, Забіні. Не тобі вирішувати, що я буду сьогодні робити. Ви хотіли перемоги – ви її отримали. А тепер, якщо ваша ласка, від’їбіться хоча б на десять хвилин.
– Воу-воу, – Забіні підняв руки, – як скажете, великий пане, але ти довго тут не затримуйся.
Марк поглянув на Асарі та підморгнув йому, а потім разом з командою відійшли в інший куток, залишаючи пару наодинці.
– Як не прийду – всі до мене мають діло, – незадоволено підмітив Асарі.
– Думаю тебе примітили не тільки на Слизерині, бо ти виглядаєш досить сексуально з книгою перед обличчям, – Лівей схилився до його вуха і зашепотів, – але ще сексуальніше, коли кличеш мене уві сні та притискаєшся ближче.
Асарі стиснув руку в кулак. Від цього трохи хриплого, ледве чутного шепоту ставала жарко. Він вже пожалів, що натягнув теплий светр, бо думав буде тут знову мерзнути. В слизеринському гуртожитку часто стояв такий холод, що аж пара йшла з рота. Але зараз…
– Все було не так… – ледь не заїкаючись забурмотів він. Іронічне хмикання, від якого тепле дихання приємно обпалило його вухо, змушувало стискати келих з маслопивом так сильно, неначе він за нього хапався. Пресвятий Мерлін… Та що з ним? Лівей торкнувся губами його вуха, знову зашепотівши:
– А ще мені подобається, як ти з останніх сил намагаєшся обманути самого себе. Навіть зараз… А-с-а-р-і… – він з придихом вимовив кожну букву його імені. Асарі ледь стримався від того, щоб не закрити від задоволення очі. Так, йому це подобалося. Подобався його голос, його темні очі, його рука, яка спочатку стискала його коліно, а тепер наближалася до промежини, де взагалі стало нестерпно тісно. Якого біса він одягнув ці маґлівські джинси?
– Нас бачать…
Бачать, але Асарі не знаходив в собі сил зупинити Лівея. Просто констатував факт, бо йому буде соромно. Можливо через десять хвилин або годину, або завтра.
– Ти правий.
Лівей відсторонився. Асарі розчаровано видихнув і це не сховалося від пильного погляду слизеринця.
Одна сторона Асарі волала, що він має негайно піти звідси, що не сталося непоправного, а інша затикала їй рот і бажала того самого непоправного. Лівей перехилив свій бокал з вогневіскі та вхопив Асарі за руку, тягнучи його до коридору, який вів до спалень.
– Куди ми?..
Та відповіддю став поцілунок. Такий палкий та одночасно ніжний (як взагалі це можна було об’єднати?), що від неочікуваності Асарі похитнувся, та його впіймали за талію і притисли до холоднючої кам’яної стіни. До спалень залишалося ще кроків десять. Вони стали нестерпно довгою дистанцією, тому нічого не залишалося крім як стояти тут, посеред коридору і цілуватися так, наче вони готові один одного з’їсти. Асарі зовсім втратив свій важіль «стопу», бо зараз ні про яке екстрену зупинку не йшло і мови.
Він просто стискав Лівея за його м’який кашеміровий светр, поки його придавлювали за потилицю ближче, а потім поцілунки перемістилися на шию рейвенкловця. Асарі відкинув голову, відкриваючи більше місця для ласки.
Зненацька гупнули двері і Лівей завмер. Вони вдвох затамували подих, але так ніхто і не пішов в їх сторону.
– Пішли…
Він знову взяв Асарі за руку і завів до своєї кімнати, наклавши при цьому знову купу заклять на двері, наче за ними хтось мав слідкувати, і лише потім знову притиснув його до стіни, злегка прихилився і підняв так, щоб Асарі нічого не залишалося крім як обвити його талію ногами та сильніше схопитися за нього. Поцілунок з губ перемістився на шию, а потім слизеринець відсторонився і довго заглядав в затуманенні очі Асарі.
– Ти багато пив? – хрипло запитує він.
– Ні… – Асарі махає головою і тягнеться за поцілунком, але Лівей ухиляється.
– Кажи правду.
– Це правда. Я хочу, щоб ти негайно мене поцілував. Почув, чи повторити? – трохи обурено відповідає Асарі, бо йому хотілося повернутися до поцілунку і не тільки.
– Двічі не потрібно, – він усміхається і від його посмішки Асарі вже ладен закінчити на місці, бо нехай би його зараз роздерли саламандри, це занадто сексуально. Він чимало часу витрачав на недопуск таких думок. Забороняв їм з’являтися довше ніж на долю секунду, а тепер просто відкриває браму і вони заповнюють голову гучним гудінням, що нічого не розібрати.
Лівей кинув його на ліжко і навис так, що вони ледь торкалися носами один одного.
– Ти знаєш наскільки ти привабливий?
– Ні…
– Настільки, що я кожен чортовий раз поряд з тобою рахував до ста, аби не накинутися на тебе. Настільки, що моя б воля, я б вже давно відірвав руки Ян Ліну та іншим, хто торкався тебе проти твоєї волі. Настільки… – він схилився до його мочки і його гаряче дихання обпекло її. – Настільки, що хочу тебе всього, до останнього стогону.
Асарі пропустив той момент, коли перестав дихати від цих слів і просто дивився в стелю не маючи змоги зрозуміти, що хтось хоче його. Боровся за нього і був готовий ледь не вбити. Звісно останнє більше лякало, але факт залишався: він потрібен. Горло здавило і він би зараз очевидно розридався, якби Лівей не поцілував його, втискаючи в м’яку постіль, що він немов тонув в ній.
Він знайшов край светра хлопця і потягнув за нього вверх. Лівей швидко відкинув непотрібну річ і знову затягнув його в довгий поцілунок, вибивши вже залишки будь-якого здорового глузду. Асарі тепер думав лише про нього. Дихав ним, рухався так, щоб бути ближче до нього. Він робив все наугад, зовсім не орієнтуючись, що потрібно і як правильно.
Його реглан теж став непотрібним і відправився до свого товариша по тій же траєкторії в темний закуток.
З вуст Асарі зірвався перший стогін, коли Лівей легенько вкусив за ключицю і піднявся до шиї.
Одяг поступово розлітався навколо них, поки вони зовсім не залишилися без нічого.
Його почала накривати паніка, але Лівей не давав їй розійтися по венам отрутою, осипаючи його всього поцілунками, а потім взагалі всадив на себе.
– Довіряєш мені?..
– Не впевнений… – він закусив губу, стримуючи тремтіння.
– Ми можемо зупинитися і продовжити якось іншим разом…
– Ні, це точно не те, що потрібно, – він легенько вкусив хлопця за плече.
Трохи звісно збрехав, що він не пив… Але зовсім трошки ж не рахується, тим більше в порівнянні з минулим разом, коли так налигався, що аж досі соромно. Крапля алкоголю в ньому допомагала зібрати своє самовладання до купи.
– Ти завжди був таким розпусним? – очі Лівея замерехтіли підступністю та Асарі знову опинився на лопатках, а його волосся звисало з ліжка.
Асарі хотів відповісти щось саркастичне. Бажано мега розумне, щоб показати, що не дарма прочитав стільки книжок, та хіба ж реально зібрати до купи залишки мозку, коли мокрий язик Лівея ковзає по його шиї від вуха до ключиці та нижче.
Він тоді порівнював їх поцілунок з гарячкою? Ні, це і близько не те, він помилявся. Справжній жар Асарі відчуває зараз. Він збирається внизу живота і завертається немов у вир. Стає ще гарячіше, коли пальці хлопця пробігають по найчуттєвішим точкам і торкаються здається всюди. Його неначе обплітає справжній змій, затягує до себе, заворожує…
Як він опинився в цій точці свого життя, коли його стогони розносять по кімнаті в слизеринському гуртожитку? Та хіба це зараз важливо?
Сльози з куточків його очей забирають поцілунком, поки він мружиться від неприємного відчуття, але потім стає легше, як і шепотів йому на вухо Лівей. Він взагалі ніс всякі дурниці, поки Асарі не перестав мружитися, впиватися нігтями в його спину та притискати ногами того ближче. Хоча останні пункти він відновив з новою силою, коли біль змінилася на задоволення.
Стогони Лівея були приглушені та змішувалися з ним. Все доповнювалося скрипом ліжка… Боги, тепер зрозуміло чому Лівей накладав Глушилято, бо від такого у людей, які б проходили повз, точно могли б скрутитися в трубочку вуха.
Його перший раз міг би бути з дівчиною… Його «я вперше зайнявся сексом» могло б статися і при гірших обставинах. Або при кращих. Хто його знає… Або взагалі б не сталося, бо він про це не думав. Ніколи не зациклювався на бажанні отримати сексуальний досвід. Поки до нього на Різдво в пабі «Три мітли» не підійшов Лівей і закреслив одним помахом все, що Асарі до цього планував (точніше не планував) в плані стосунків. Перекреслив в його книзі життя слова «самотність», «відлюдькуватість» та «не створений для любові».
Бо зараз, коли його втискають в ліжко з шовковими простирадлами, він визнав той факт, що він закоханий. Безповоротно. В одного із самих відбитих хлопців в цій школі, бо здається, Асарі теж наглухо відбитий, просто навіть не підозрював цього. Та йому глибоко начхати, він лише бажає бути ближчим до Лівея. Особливо зараз. Бо цей ненормальний продовжує шепотіти, який Асарі прекрасний і гарний, і чудовий, і чарівний. Щось він такий балакучий, та зупиняти його він не збирається.
Ніколи ще так добре не було.
Лівей лежав поруч, тримаючи його за руку і, як і Асарі, дивився в стелю.
– Здається, що ти мені не подобаєшся.
Асарі завмер, не в змозі щось відповісти. Це зараз сталося те, чого він так боявся? Він вже відкрив рот, щоб послати цього козла під три чорти прямо до Азкабану, але Лівей притиснув палець до його рота і посміхнувся.
– Бо це ж називають коханням про яке пишуть в книжках? Просто подобатися… Мені цього замало. Я хочу тебе кохати, Асарі. Хочу, щоб ти був моїм домом тут і всюди, де ми тільки будемо. З тобою так спокійно…
Домом…
Саундрек під 2 частину: https://music.youtube.com/watch?v=SV_7fyNBUJA&feature=share
🔥🔥🔥