Чортова зірка

#N #A #українськамітологія #відьма_і_чорт #NotBetaRead #Закінчений

У грубці тихо тріскотів вогонь. Марта сиділа у кріслі, погладжуючи кота, вона задумливо дивилась на світло, яке вибивалось з-під заслінки. Вогники у печі жваво виводили коломийки і кидали на хату промінчики.

Марта прикрила повіки, прислухалась. Тихо і чути густий запах трав, гарно й тепло в хаті. Вона любила так сидіти ночами, особливо коли не спалось, в темряві, біля печі у компанії кота, зрештою інших же товаришів не мала.

Під вікнами зарипів сніг і до хати увійшла скоцюрблена, засніжена фігура, пускаючи всередину холод.

— Добривечір, а чи можна до вас в гості? — весело мовив він.

— Можна, — Марта встала запалити свічку, Вуглик неохоче зіскочив з колін.

Ярема обтрусивши сніг з чорних лахів, став гріти руки біля печі, хоча йому це не потрібно, напевно це вже звичка.

Світло вогника м'яко огортало постаті, видовжувало тіні.

Марта зникла у дверях іншої кімнати. Вуглику гість не сподобався. Як і інші хто приходили. Свою неприязнь він висловлював не звертаючи уваги, ніби тут не цілий чорт, а пусте місце. Марта вийшла з торбою і витягла з-за печі мітлу.

— Ми на мітлі полетимо?

— На мітлі, — усміхнулась і далі говорила ніби заспокоювала: — Не бійся, вона нас витримає.

— Ну, то добре. Я ще не літав на мітлі, — Ярема вийшов надвір за нею.

Кіт ускочив з ними.

— Е, ні. Ти з нами не полетиш, — сказала Марта Вуглику, той сердито нявкнув.— Для тебе місця немає, — кіт щось буркнув на котячому і видряпався по одязі на Марту й сів на плечі.

Змирившись з упертістю кота, вона поставила мітлу горизонтально висіти у повітрі та сіла спереду.

— Прошу, юначе, — посміхнулась до Яреми і вказала на місце позаду.

Відкрились їм згори білі, сплячі простори окуті морозом. Знизу блимали теплі червоні вогники. І довкола так ясно-ясно. Морозяне небо блищить зорями, а місяць-серпик виплив на небо і поглядає за всіма.

На горі уже розпочався шабаш. Відьми й інші чаклуни танцювали, співали, спілкувались та загалом відпочивали й влаштовували звичні ігрища. Усі хвалились своїми відьомськими справами (поганими й не дуже) та змовлялись про нові на наступний рік. Переказували секретні заклинання одне одному. Дехто притяг казанок і зварив зілля, яке Яремі наполегливо пропонували випити. Музики грали на скрипці, басолі та басі замість кісток та черепів.

Марта бадьоро танцювала поки стомлений Ярема сидів осторонь.

— Яремо-о, ходи з нами танцювати, — Марта тягала його за рукав.

Він не те щоб міг на ногах встояти, тому ввічливо відмовив і підмітив, що завтра у неї болітимуть коліна. Марта фиркнула і пішла. Зараз, супроти неї Ярема відчував себе на добрий десяток старшим, хоча все було навпаки.

Мало-помалу музика стихала. Все більше відьом переставало танцювати, сідали розмовляти навколо вогнища. Ярема упів вуха слухав сердечні балачки. Така атмосфера і випитий мед самі по собі розпускали язика. Ярема не втримався. Слово за словом розповів про те як в дитинстві хотів стати людиною. Ніхто не засміявся, окрім Яреми. Він не раз назвав це "дурною мрією", хоч щось всередині хотіло щоб дурна мрія збулась. Але проти долі не підеш. Йому судилося бути чортом, як би він того не хотів.

Усі втомлені, але задоволені полетіли додому. Яремі уже злипались очі, а Вуглик, який десь загубився і рідко з'являвся на час шабашу, дрімав у торбі.

— Ярем, — тихо звернулась Марта.

— Гм? — він розплющив очі й побачив, як вона показує йому щось яскраве.

— На, це тобі, — Ярема розбачив у цьому зірку. Так, маленьку зірочку, таку як на небі. Він простяг руку щоб взяти. — Обережніше, попечешся.

Ярема взяв зірку разом з тканиною у яку та була загорнута.

— Дякую... — невпевнено мовив він.

Марта усміхнулась йому і зробила неясний рух руками, ніби ховала їх.

Яремі було ніяково. Це вперше йому щось дарують. Зоря жаріла і блищала, як справжня. Справжня маленька зірочка у його долонях. Ярема торкнувся її кінчиками пальців. Йому не пекло тим вогнем, який він не раз відчув на своїй шкурі, зоря віддавала таким чистим теплом.

Зірка була наче маренням, яке розвіється з першими півнями, перетвориться на попіл.