Гучна музика линула звідусіль і вдаряла по вухах важкими басами. Розпечені людські серця відкликалися на кожен біт і тріпотіли в пекельному очікуванні. Тіла не піддавалися ніякому контролю, ведені лише ритмічною мелодією. Ось вона, справжня магія — сам не помічаєш, як вже починаєш качати головою в чудернацький такт, а може, й активно танцювати під дією алкогольного напою.
Ейб пирхнув, спостерігаючи за танцюючими людьми, що зараз змішались в одну велику яскраво-неонову масу. В очах рябіло від цього світлового блакитно-фіолетового шоу. Діставши з карману білу пігулку, чоловік ковтнув трохи віски та провів кінчиком язика по губам. Очі на мить заплющилися, а тіло поволі розслабилося. Ейб весело потарабанив пальцями по столу та повернувся до молодого бармена.
Приваблива усмішка, адресована молодому хлопцю, миттю знайшла свого адресата. Стью підморгнув у відповідь, змішуючи водку зі спрайтом для двох дівчат, що сиділи неподалік, та запитально кивнув на практично порожню склянку в дужих руках. Гестер заперечно мотнув головою і звернув увагу на тих самих дівчат: очі обох палали в очікуванні привабливих жертв, чиї розпечені тіла тремтіли від кількості алкоголю в крові. Ейб мимоволі видав тихий смішок. Сюди він прийшов з тією ж самою метою.
Вампірки весело посміхнулись та адреували одна одній звабливі погляди. Гестер на мить задивився на пристрасний поцілунок і гаряче зітхнув. Хотілося б і йому мати когось такого ж вічного, як і він сам, а ще, бажано, тієї ж самої температури тіла.
Відчувши спиною чийсь уважний погляд, Ейб кліпнув, наче намагався відігнати чудернацький образ, і задоволено примружився. Зацікавлений погляд звівся вправо, де біля дальньої стіни знайшов свого уважного спостерігача. Оглянувши напів оголену дівчину, Ейб облизав губи. Незнайомка томно посміхнулася й відкинула довгий локон висвітленого волосся собі за спину.
Гестер ще мить покрутив склянку в руці, спостерігаючи за тим як на самому дні янтарна рідина переливається в світлі неонових ламп, і з тихим стуком поставив посуд на брудну стійку. Після цього Ейб неквапливо підвівся, насолоджуючись захопленням та шоком у мигдалевидних очах, та підійшов до дівчини практично впритул. Незнайомка мимоволі знітилася, притиснувшись спиною до стіни. Чоловік у порівнянні з нею був просто велетнем, за його широкими плечима навіть не було видно бару.
— І як же звати героїню моїх сьогоднішніх мрій?
Поставивши руку над білявою головою, Ейб схилився над дівчиною й закусив нижню губу, усіма силами намагаючись стримати іронічний смішок.
— Лія, а тебе?
Лія нарешті прийшла до тями та грайливо посміхнулась, відчуваючи шалений азарт, що так невблаганно накрив охмелілий розум. Вона прийшла до клубу просто напитися й відволіктись, а зустріла його — чоловіка, про якого так довго мріяла самотніми ночами. Шукала мідь, а знайшла справжнє золото.
— Ейб.
— І чого ж такий красень один? — дівчина провела долонею по сильним грудям й з викликом поглянула в хитрі очі. — Хочеш я складу тобі компанію?
Трохи підвівшись, Лія обпалила гарячим диханням Ейбове вухо, на що той різко притиснув її до себе за талію. Очі блимнули небезпечним блакитним прищуром. Всміхнувшись, Гестер провів пальцями по оголеній спині вздовж хребта, обпалюючи крижаним подихом чутливу шкіру під вилицею. Тендітне тіло від холодних дотиків затремтіло. Лія судомно зітхнула і торкнулась губами крижаної шкіри під ключицями.
— А якщо хочу? — Ейб трохи відсторонився, почувши як в пристрасному очікуванні зітріпотіло людське серце.
— Усамітнемось, — Лія стверджувально кивнула та, взявши чоловіка за руку, попрямувала крізь танцювальний майданчик, несвідомо намагаючись уникати дотиків з натовпу.
Гестер мовчки дивився на дівочу спину й не міг зрозуміти одного: як люди можуть бути настільки наївними? Але, не дивлячись на це, продовжував йти позаду, чудово знаючи результат цієї ночі — для когось він безперечно буде сумним.
Опинившись у вузькому коридорі, де глухо лунала музика, через що здавалось ніби стіни тремтять й рухаються, Ейб мимоволі скривився. Світло різало очі блимаючими червоними діодами, створюючи відчуття коробки без виходу, що чомусь доводило людину майже не до стану уявної ейфорії.
Незнайомка притиснулась спиною до холодної стіни та притягнула Ейба до себе. Гестер залюбки відповів на вологий вульгарний поцілунок, досліджуючи апетитне тіло долонями. Лія миттю застрибнула на чоловіка, несильно кусаючи й знову захоплено зминаючи холодні губи своїми. Зовсім трохи відсторонившись, Ейб зручніше взявся за округлі стегна й цілунками повільно опустився до шиї. Широка долоня сильніше стиснула щільно обтягнуте чорною тканиною стегно. Лія запрокинула голову назад, підставляючись під дахозносні пестощі, та нестримно простогнала, чим ще більше потішила чоловіка.
Йому приносило нестерпного задоволення ось так гратися з жертвою, точно знаючи, що світанок вона не зустріне. Люди самі тягнулися до нього, ведучись на привабливу зовнішність, чим, самі того не підозрюючи, підписували собі смертельний вирок, який Ейб, наче той кат, одразу приводив у дію.
Провівши язиком вздовж пульсуючої вени, Гестер з насолодженням впився в артерію зубами, прокусуючи бронзову шкіру. Тепло людської крові приємно обпекло горло, затьмарюючи й без того сп’янілий пігулкою мозок. Ковток за ковтком чоловік витягував з ослабленого тіла життя, не бажаючи залишити навіть краплю.
— Що ти робиш?!
Лія закричала від нестерпного болю, пручаючись та чіпляючись за усковзаюче, наче пісок крізь пальці, життя, але Ейб тримав надто міцно, затискаючи рот та ніс долонею. Дівчині на мить здалося, що вона чує хруст власних кісток, але тіло пекло та горіло з такою силою, що розлічити підступну гру свідомості стало неможливо. Раптом долоні, що слабко стискали дужі плечі, скотилися донизу, залишаючи після себе тільки сліди ледь червоних півмісяців на мармуровій шкірі.
Несподівано почулись чиїсь кроки й скрип мостин. Ейб різко відпрянув, розриваючи артерію зубами, й злизав з губ алі краплі, що повільно скотилися до підборіддя. В кінці коридору з’явилась до болю знайома фігура.
Малек застиг просто посеред проходу.
Гестер миттю випустив мертве тіло, відкидаючи наче якусь непотрібну іграшку, й широко всміхнувся, награно вклонившись. Хлопець мовчав, приголомшено-ненавидящим поглядом бігаючи від дівчині до вампіра.
— Теж хочеш? — хрипло посміявшись, Ейб озирнувся на майже обезкровлене тіло. — Ти пригощайся, я не жадібний, — зробивши крок назустріч, він хитро примружився, уявляючи як притисне хлопчину в кутку.
— Дякую, але змушений відмовитись, — Малек голосно проковтнув комок у горлі та застережливо визирнув з-під лоба.
Від огиди хотілось залаятися та скривитися, але виховання та відчуття небезпеки не дозволяли цього зробити. Це могло стати для чоловіка своєрідною червоною ганчіркою на цій уявній кориді. Ейб був явно не при собі та несповна розуму, що доводили шалені очі.
— Не підбираю недоїдки.
— Що ж це за вампір, який від легкої їжі відмовляється, — Ейб нестримно розсмівся, підходячи все ближче, але раптом зупинився. — Точно, я забув, ти ж всього лише напівкровка.
— Саме так, напівкровка, — Малек склав руки на грудях та підвів на чоловіка спокійний погляд, навіть не зрушивши з місця, — а не падальник.
— Це ти зараз мене падальником назвав? — Ейб відверто здивувася, але брови в ту ж мить небезпечно звелись на переніссі, а губи спотворились у злобному вишкірі. — Раптом виріс, чи що?
— Розцінюйте мої слова як вам завгодно.
Ейб ніколи не зустрічав нікого подібного. Нестерпно закортіло дізнатися, що насправді приховує цей хлопець. В голові ненароком сплив спогад першої зустрічі. Порівнявши поведінку хлопчиська з його одягом й манерою мови, Ейб зустрівся поглядом зі справжньою кривавою безодньою. Вірний здогад ніби окунув тіло в крижані води Північно-Льодовитого океану. Перед чоловіком стояло саме втілення слів «вишуканість» і «величність». Перед ним стояв первородний.
Нижнім світом зпоконвіку ходила легенда про верховних вампірів — аристократів. Найперші, найвеличніші, найкращі. Єдиний вид вампірів, що мав справжню владу та силу, бо слугував Богам. До сьогоднішнього дня залишився всього один наймогутніший та найпотужніший клан — Аббадони. За ними полювали, їх ненавиділи та боялися. Проте, не дивлячись на це, вже декілька років про них ніхто нічого не чув. Багато хто вважав, що Аббадони залягли на дно, а хтось навіть припускав, що вони вже давно вимерли, а їх існування слугувало лишень нагадуванням про вишукане минуле всіх вампірів.
Ейб просто не повірив очам, хоча найсправжнісінький доказ стояв просто перед ним. Малек одразу зрозумів про що думає чоловік, тому швидко зробив крок назад, але Гестер виявився швидшим.
— Й вистачило ж тобі розуму сунутися сюди, ще й в такому вигляді, — прошипів Ейб, з силою взявши хлопця за підборіддя, щоб краще роздивитися ідеальне обличчя.
Малек швидко вдарив чужу руку з надією визволитись, але Ейб різко схопив його за шию та підняв над землею.
— Перевдягтись клепки не вистачило, Аббадоне? Чи батьки заблокували платинову картку?
— Зв-звідки ви... — Малек схопився за напружену руку, мотнувши ногами з надією відчути бодай якусь опору.
— Ти б ще іменну табличку на шию повісив, сучий сину, — Ейб вдарив хлопця головою об стіну, сильніше натискаючи долонею на кадик. — Єдиний клан вампірів-аристократів, що ледве зміг вижити, а їх обідранець спокійно гуляє нічними клубами!
Чоловік одним рухом зірвав з тонкої шиї чорну стрічку й захоплено зітхнув, роздивляючись тату з витонченими візерунками сонця та місяця, що перепліталися між собою — мітка первородних. Символ єдності, початку та кінця.
— Я до останнього вважав усе це лише казочкою для малих вампірят… — захоплено зітхнувши, Ейб шалено поглянув на Малека. Хлопець раптом принишк, повиснувши в чужих руках. — Ти в курсі яке полювання на тебе ведуть? Я стільки бабок на тобі зрублю!
Малек змінився просто на очах. Ейб ніколи в житті не бачив погляду, сповненого такої крижаної люті. В голові мимоволі запаморочилось.
Хлопчик зник.
Тепер перед Гестером постав справжній монстр.
Прегарне обличчя стало схожим на морду кажана, а з-під пухких губ показалися величезні ікла. Гострі, наче бритва, кігті впилися в шкіру на передпліччях. Слух розрізав хруст власних кісток, а все тіло пронизав пекельний біль. Гестер закричав й рефлекторно випустив хлопця.
За долю секунди Малек опинився поряд і, стукнувши головою чоловіка просто в ніс, відштохнув його від себе в самий кінець коридору. Ейб сам не зрозумів, як потвора зникла. В очах усе потемніло та попливло, а тіло ослабло. Не було сил навіть поворухнутися. Здавлено простогнавши від болю, чоловік спробував підвестись, але не зміг. Руки невблаганно затремтіли, підкосившись, і Ейб впав обличчям в підлогу та від знемоги заплющивши очі.
— Ех ти, — від кутка відділилась велика тінь, повільно підбираючись ближче до знесиленого чоловіка. — Тобі б навчитись знаходити спільну мову не тільки з повіями та стриптизерами, — цокнувши, Боніфас схилився над несвідомим тілом та легенько пнув його ногою в зламане плече. Ейб ніяк не відреагував, на що чоловік криво всміхнувся. — Але не турбуйся, ще буде нагода повчитися.
Легко закинувши Гестера на плече, Боніфас сховав вільну руку в кишені та ліниво почовгав до виходу, насвистуючи якусь веселу пісню під ніс. Ситуація набирала все більш цікавих обертів.
#G #B2 #AU #Максі #ВПроцесіНаписання #Вампіри #Демони #Пригоди
