Вірш про повію, але тут кохання💕

Повія в панчохах з виделкою в руці Сиде і реве з милом у роті І плаче , й реве вона над собою Не може піти на вечерю зі мною І любе , й паше але не на того І мріє вона все про пана одного А він має жінку, дитину вродливу А також парубка на свої божі біди Не любить пан парубка Та віддав його Богу Чи знає що буде, на долю убогу Це все дрібниці Дав йому хліба й солі в скарбничці А повія вже вся у роботі кипить Не може більш терпіти це місце і гостів Не хоче ні слави ні грошей ні пана А хоче свободу і бути коханой Зустрілись повія і парубок разом Та закохались ,гадаю хвате екстазу Любились вони всю ніч і весь день І дав Бог малих їм дiтей Початок нового життя чи не так? Любились вони та сталося так Повія завагідніла і плаче від раду Де це ви бачили Щоб повія стала звичайною мати І я не бачив такого але тепер знаю Не зміннює все як чисте кохання)