#Пісня #Натхнення #Романтика #AmyWinehouse
"Іноді я гуляю на самоті, дивлюся на воду, думаю про те, що ти робиш, малюю картинки у своїй голові..."
Безліч думок захоплювали мій розум, але жодна з них не залишалася там надовго.
Я часто думала про неї. І, можливо, навіть надто.
Ми були спорідненими душами.
І я любила її так сильно, як тільки могла.
Я любила годинами розмовляти з нею. Вона ділилася думками, переживаннями. Я була нереально горда.
Вона писала мені листи та малювала в них. А я любила розглядати ці малюнки, знаходячи в них особливе значення.
"Адже з того часу, як я приїхала додому, я не можу знайти собі місця..."
Після всіх подій, мені потрібен був час для усвідомлення всього, що сталося.
І все, що може статися.
Іноді я звинувачувала себе, що не могла бути поряд з нею, але потім розуміла, що так буде краще.
"І я сумую за твоїм рудим волоссям і за твоєю манерою одягатися."
– Люба Макс, я дуже сумую за тобою. – Тихо вимовляла я, знаючи, що вона все чує.
– Я теж по тобі сумую. Мені є що розповісти. Я зрозуміла кілька речей, хотіла б поділитись.
– Рада знати, люба, я дуже рада знати.