Аватар: Легенда про втікача. Книга Перша: Страх. Глава Перша: Нижнє кільце

#ВсеЗарадиГри #G #S #B #Максі #ВПроцесіНаписання #Ангст #ЩасливийФінал

Нижнє кільце Ба Сінг Се є територією, яка займає колосальні масштаби. Вона, як і Аграрна зона, є перешкодою між Зовнішньою стіною і Середнім кільцем. Це не тільки величезна кількість будівель, розкиданих на кілометри полів і тисячі підземних шляхів, а й живий щит. Ба Сінг Се – місто можливостей, торгівлі та свободи. Нижнє кільце – це місце страху, бруду та гніву. Ті, у кого немає вибору, приходять і залишаються тут.

Але незважаючи на напівзруйновані конструкції та дуже неприємних мешканців, торгівля квітне так само блискуче. Ви можете знайти все, що забажаєте: починаючи з їжі – закінчуючи зброєю та худобою. Якщо Ви справжній знавець закупівель, розводити продавців на знижки не складе труднощів: або ціни вже занадто високі, або у людей немає вибору. Правда, знаючи всі таємниці найнижчих ступенів суспільства, тут відкривається дивовижна арена для найтрансцендентніших речей – Чорних ринків. Рідкісна зброя, стародавні прикраси, сувої з втраченими магічними техніками і навіть работоргівля – все це перед Вашими очима.

Тут лише два правила: «Не бреши» та «Не вірь».

Приховувати свою особистість, володіти стихією або мати гроші – це лише другорядне.

Тримайте язика за зубами, якщо не хочете, щоб Вам його відірвали.

…

Ніл ще більше ховає очі за волоссям, коли жінка продовжує втуплюватися в нього хвилина за хвилиною. Це викликає неприємні сироти на поверхні шкіри, які сильніше заважають відкритим ранам. Він намагається непомітно кидати погляд, на відміну від неї, яка відчайдушно не зводить очей. Заплутане волосся. Тремтіння пальців. І пляшка води, яка висить з-під отвору сукні. Вона маг води. Ніл не пригадує її обличчя серед армії свого батька, але завжди є варіант новобранців. Здавалося, що це усвідомлення зсередини стиснуло його нутрощі, і ця жінка, навіть з 20 метрів, ось-ось переріже йому горло. Потрібно заспокоїтися, але щоразу думки йдуть все далі й далі в лабіринт розуму…

- Купуватимеш ти щось чи ні, дитино? – Продавець – чоловік 50 років – з невдоволенням дивиться на нього. Ніл вперше за 5 хвилин, що стоїть біля лавки, приділяє йому увагу.

- Пару гілок вербозілля і, - він ще раз проходить поглядом по прилавку, - 20 грам мелантериту.

У відповідь чоловік хмикнув, але слухняно почав збирати все назване. Його невдоволення було на обличчі, але воно трохи зменшилося через такого прибуткового покупця.

- 1 срібн’ монета, - змінився голос, пролунало легке ковтання букв. Він буквально показав йому, що ціна занадто висока.

Ніл збирався зазирнути в очі чоловікові, подумки запитуючи його серйозність. Мелантерит – не дешевий кристал, але це точно не настільки дорого. Несподівано та сама незнайомка привернула його увагу, почавши різко пробиратися крізь людей, рухаючись до нього. Він швидко схопив придбаний товар, кинув срібну монету і розвернувся, біжучи до натовпу.

Його очі злегка спрямувалися вгору, намагаючись побачити шлях крізь людей навколо нього, більшість з яких були вищими чим хотілося. Руки швидко розсувають їх, не турбуючись про травми. Зараз важливо лише сховатися. Дихання поступово прискорюється, і увага зосереджується лише перед собою, рідше охоплючи простір навкруги. Біль від відкритих ран тьмяніє, хоча періодично по них проходять мішки перехожих. У ніс ударяє запах крові, а на язиці смак заліза. Коли його рука потрапляє на ще одну спину, яка виявляється чоловічою, він краєм ока бачить блиск металу. Ця дія впливає на людей, неначе початок бою, і вони починають панікувати, розбігатися в різних напрямках, в результаті розчавлювати один одного.

- Опусти прокляту зброю, Сете! – Злегка в’язливий жіночий голос проривається крізь гул, але Ніл викидає його з голови. Натовп може негативно вплинути на когось, заплутавши свідомість, але мати навчала, як це може допомогти.

Глибоко вдихнувши, він перекидає сумку через плече і повністю розслабляє пальці. Його плечі повільно опускаються, м’язи спини розтягуються, а ноги перестають бути дерев’яними, поступаючись місцем легкості та чіткості. Ніл на секунду заплющує очі, повністю зупиняючи думки.

…

Відкривши їх, все навколо стає сірим, а обличчя розпливаються. Він відчуває кожну частинку пилу, що летить на нього. Це неквапливо й гладко, ніби дає йому шанс ухилитися. Натовп перестає шуміти, замість нього чутно лише свист вітру. Крок праворуч, зворот. Ще один крок. Рух плечами і тиск кистей до грудей. Це не рухи – це Танець. Танець, яким опадає листя посеред осені. Танець крил птахів, які допомагають маневрувати в небі. Танець, який диктує вам вітер. Він проникає під вашу шкіру, в кожен орган, у кожну клітинку. Його немає поруч – він частина Вас.

Це були старі сувої, які навчили відчувати в собі повітря в занедбаному Західному храмі повітря, який вони відвідували на початку втечі. Повітряну магію не можна торкатися. Ви можете тільки це відчути – для початку всередині себе. Тільки роблячи це, люди можуть побачити і пограти нею навколо них самих. Ця магія дозволяє не тільки чути, а й слухати. Найстрашніший дар, який є благословенням. Він рідкісний, але не тому, що дається не всім, а тому, що не всі готові це прийняти.

Елементи протилежні один одному, але коли відчуваєш їх, ти розумієш, що вони скрізь і ніде одночасно. Неможливо навчитися магії вогню, як і землі, але не можна забувати вчення Водного Племені, коли ви підкорюєте повітря. Всі вони пов'язані. Вам не потрібно бути особливим, щоб зрозуміти їх усіх, але під час навчання не можна забувати, що вони особливі.

Ніл не маг повітря, але він слухає. Це те, що допомагає йому маневрувати між людьми, не торкаючись до них. Він відчуває це і бачить прогалини та згустки. Заплющивши очі, він бачить цей світ і відкриває їх лише тоді, коли опиняється в одному з порожніх дворів. Тут майже немає каменю, але все навколо вкрито дрібними частинками піску та глини. Ніл знаходиться на кордоні Нижнього сектору – далі лише безкінечні поля та луги, які годують своїх володарів.

- Чому?

Він обертається на п’ятах, майже не відриваючи стопи від землі. Перед ним та сама жінка. Її погляд впивається в його обличчя знов. Вона набігає на напружену зморшку між бровами, злегка викривлену перегородку носа, нарешті зупиняясь на лівій стороні обличчя. Там, з куточка ока, недбало розтягується до вуха і вниз до підборіддя, покриваючи майже всю ліву частину шиї і заглиблюючись під одяг, червона пляма. Її краї здаються надірваними, покоцаними, і місцями можна побачити невеликі кола вцілілої шкіри. Такий страшний опік привертає увагу, але придивившись ближче до деталей, можна побачити відсутність частини вій на оці і райдужну оболонку, яка трохи світліша за праве око. Ніл все ще бачить і чує – але не так, як раніше.

Жінка, здається, цікавиться таким не найприємнішим видовищем і робить крок до нього. У відповідь він дістає ніж, який весь час ховав в складках туніки.

- Чому ти стежиш за мною? – Вона лише схиляє голову, ніби не розуміючи його. Це не заспокоює. Хвилина мовчання. Ніл хоче повторити своє запитання втретє, коли жінка так тихо відповідає йому, що, не стоячи поруч із нею, неможливо розібрати слова.

- Тік-Так, Тік-Так, зайчик бавитися хоче. Тік-Так, Тік-Так, страх зайчика клопоче. Тік-Так, Тік-Так, бомба вибухне востаннє. Тік-Так, Тік-Так, зайчика вона спіймає.

З кожним словом стара намагається зробити крок до нього, але їй заважає незрима стіна. Вона піднімає руку і тягнеться вперед, коли кінчики пальців притискаються та проминаються. Її очі щосекунди стають блідішими, а зіниця настільки звужується, що білок займає майже весь простір очного яблука.

Через хвилину жінка майже не рухає губами, лише випускає повітря, намагаючись напружити голосові зв’язки.

- Тік-Так, зайчик всіх нас повбиває.

Ірис і зіниця повністю зникають, залишаючи лише білі плями, коли тіло падає, видихаючи останнього разу. Перед нею лише порожнеча і її губи спотворилися в печалі. Ніл дивиться крізь це, все ще чуючи у вухах: «Зайчик бавитися хоче». Його тіло завмерло, боячись навіть смикнути палець. Така знайома нікчемність і безпорадність загортають в свої обійми, намагаючись закрити очі, рот і вуха. Тягнуть, щоб взяти з собою у вічну темряву. Ніл хоче щось сказати, але кігтиста рука заважає навіть розчипити губи.

Він відчуває. Відчуває, як повільно підіймається тіло жінки і зупиняється перед ним. Немає ні дихання, ні руху. Повільно відкривають очі, щоб міг побачити такий самий ірис навпроти нього. Її нерівномірно підстрижене волосся розвивається по вітру, якого немає, і з кінчиків пальців капає кров, яка дзвінко відбивається у вухах. Кап. Кап. Кап.

- Мамо?

Його нутрощі перевертаються та завмирають, коли Мері абсолютно спокійно стоїть перед ним, як він не бачив уже кілька років. Однак кров знову починає гонятися з величезною швидкістю по венах, коли її обличчя спотворюється від люті, швидко покриваючись пухирями, що розповсюджуються уздовж шиї до ключиці. Вони з'являються на долонях і босих ногах. Мати гарчить і кидається на нього. Її душа бажає помститися йому, як і Ніл хоче спастися від неї. Жага насильства й катувань проникають у кожну щілину оточуючих стін і нагнічують атмосферу.

Мері Веснінски завжди ненавиділа і звинувачувала в усьому його батька, переносячи свої розчарування і на свого сина, що був копією чоловіка. Вона намагалася змусити ненавидіти все, адже він така ж жертва як і вона. Але під впливом своїх божевільних думок, жінка загубилася і стала ще одною страшною тінню у свідомості. Мері була жорстокою і кровожерливою, а Ніл мусив просто дивитися і підкоряйтися всьому, що вона говорить.

І прямо зараз дивлячись на те, на що вона перетворилася, він не відчував нічого крім огиди. Ніл смикає руками, щоб скинути з нього цих монстрів, що дається йому на диво легко. Його мозок запам’ятав головне, що так старанно вона намагалася йому донести всі ці 8 років: «Біжи, не зупиняючись» - і зараз він знову тікає – тепер у другий раз від неї.

За ним немає кроків. Там лише провулок: без темряви, кігтів, без матері і без тіла тієї жінки. Немає абсолютно нічого.