Глава 2 дитинство Дитинство я провів у місті Тампа , штат Флорида, зі своїми батьками. Моя мама Грейс проводила зі мною дуже багато часу, коли ж батько Райан був постійно зайнятий роботою. Все змінилось після смерті матері. Мені виповнилося 8, коли ми з батьком переїхали з центру в тихий район на околиці міста. Саме там я й познайомився зі Стейсі. Ми мешкали на сусідніх вулицях. При першій нашій зустрічі я мало не помер від її рук, а якщо точніше від колес . Вона збила мене з ніг на своєму рожевому велосипеді. Мила дівчинка , приблизно 6-ти років , злякавшись почервоніла і поїхала, а я ще три тижні ходив зі зламаною рукою. Наступний раз я побачив її в магазині, коли стояв у черзі з маркерами у правій руці, щоб пізніше мої друзі розмалювали мій білий гіпс. Там ми змогли нормально познайомитися. – Привіт. Ой, пробач, я не думала що вдарила тебе так сильно. - Вона тицьнула пальцем у поки що чистий гіпс. - Ох.. та не хвилюйся, все нормально, зате тепер є на чому малювати. – Я спробував пожартувати вказуючи на кольорові маркери. Дівчинка розсміялася трохи винною усмішкою: - Мене, до речі, звуть Стейсі . - А я Алекс, приємно познайомитись. З цього моменту і почалася найщиріша дружба у моєму житті. Щоранку ми ходили разом до школи, проводили весь вільний час гуляючи чи граючи в ігри. Але , на жаль , наша дружба тривала не так довго, як хотілося. Більше ніж через півтора роки після знайомства , сім'я Стейсі зникла з міста і більше я нічого про них не чув. Після переходу в середню школу я познайомився з хлопцем на ім'я Метт та його дівчиною Меріан . Метті, як постійно кликала його Меріан , був високим, з підкачаним тілом і темним волоссям , а ось дівчина була його повною протилежністю. Вона була не високого зросту, з милою рудою зачіскою. Її стиль був щось між великими світшотами та ніжними светрами. Подружися ми досить швидко. Хто ж міг тоді подумати про те, скільки нам доведеться пережити разом.
top of page
bottom of page