Містика, секрети нашої психіки та співпадіння. Чи мають вони між собою якийсь зв’язок, і якщо так, то який? Насамперед, у них точно спільне питання існування: ніхто не зможе довести наявність того чи іншого та вийти за межі наукових досліджень. Кожен сам вибирає, вірити у щось з цього, вірити у все або не вірити в ніщо. Проте є одна річ, яка наврядчи когось з нас не зачепить чи не зачепила — сновидіння.
Не можу назвати цей текст статтею. Скоріше, це — розповідь та збірка не до кінця відкритих простому оку історій різних людей. Як часто вам доводилося слухати про чужі сни або розповідати свої? Про це явище є багато фактів, які ще не знайшли своїх пояснень. Наприклад, чому деяким здається, що вони вже бачили момент, який проживають? Чому деякі бачать сни чорно-білими, як мозок обирає постаті, що присутні у наших снах та, головне, що означає кожен з них?
Марина, 25 років. Що вірить у містику чи якісь наднормальні речі, сказати не може — не зустрічалась з якимись явищами, що могли б змусити її задуматись про таке. Але все ж, час від часу вона згадує історію свого дитячого сновидіння, що досі бережеться в її пам’яті.
Вона була ще зовсім малою, напевно, ходила в перший чи другий клас. В якийсь момент, її почали відвідувати жахіття. Однакові кожного разу: якесь страшне створіння з зеленим кольором шкіри та чорним довгим волоссям наздоганяло її кожну ніч, змушуючи прокидатися з шаленим стукотом серця та мокрими долонями. Не допомагали книжки, м’ятні чаї чи увімкнене світло. Жахіття почало впливати на неї: було важко концентруватися, спілкуватися з іншими дітьми та засинати. Звичайно, всі вважали, що це просто дрібниця: що там тільки тим дітям не верзеться. Але маленька Марина була іншої думки.
Одного разу, перед тим, як лягати спати, дівчинка наважується на божевільну, як для дитини, річ — вимкнути лампу, дочекатися опівночі та чекати, поки жахіття знову їй насниться. Так і сталося. Але, замість того, щоб втікати від чудовиська, Марина, намагаючись контролювати себе уві сні, зупинилася та подивилася йому прямо у вічі. Щось йому прокричала та кинулась прямо на нього. Прокинулась.
Як каже Марина, з того часу це жахіття ніколи її не турбувало. Але образ того створіння залишився у її голові та не забувся через десяток років. Була то містика, функція психіки чи просто співпадіння, вона не знає й досі.
Дмитро, 18 років. Розповідає, що ще змалечку мав так звану «супер-силу» — він міг прокидатися, якщо сон йому не подобався. Власне, хлопець так і робив: неприємні видіння він бачить часто і скільки себе пам’ятає, всі вони різні, але виглядають занадто реально. Тому, не задумуючись, чому він може це зробити взагалі — Дмитро просто робив.
Але, згодом, все трохи змінилося. Прокидатися самостійно йому давалося все важче й важче, а іноді не давалося зовсім. В усіх снах його намагались скривдити, наздогнати чи вбити, але до цього ніколи не доходило. Та найстрашніше почалося тоді, коли Дмитро задумався, чи не справжні створіння йому сняться.
Кожного разу, коли він намагався прокинутися, йому доводилося трохи чекати: концентруватися, зупинятися. Але як це робити, коли твоєму «життю» є буквальна загроза тут і зараз? Незважаючи на це, Дмитро ризикував, адже іншого вибору не було. Коли, раптом, постать, що йому снилась, це не помітила.
Тепер хлопець не може використовувати своє вміння так, як раніше. Завжди, коли наявні в його сні чудовиська чи люди помічають, що він робить — час йде просто на секунди. І Дмитро розуміє, що колись він може не встигнути.
Та чи варто це сприймати так серйозно? Може, це просто гра психіки або співпадіння? Чи все ж…
Аліна, 23 роки. Скоро отримає вищу освіту, навчається в університеті мрії на факультеті, який їй дійсно подобається. З мурашками на шкірі згадує, що всього цього могло б і не бути. З мурашками на шкірі згадує той сон.
Це був травень місяць. Аліна завалила більшість екзаменів. Всі друзі були шоковані, батьки не розуміли, що відбувається. Дівчина завжди добре вчилась, виконувала всі домашні завдання, ходила на додаткові заняття. Аж тут, її ніби підмінили. Сама вона пам’ятає, як сиділа над аркушами паперу та не могла написати ні слова, забувала все, що знала, здавалось, що голова ставала порожнюю. В той же час їй і почали надокучувати жахіття.
Змії. Змії були скрізь, просто на кожному кроці. Вони кидалися на неї, хапалися за її ноги та руки, висіли на плечах та ліктях. Аліна не могла прокинутись аж поки не задзвенить будильник. Все, що їй лишалося — скидати їх з себе та чекати ранку.
Відсутність нормального сну ще більше погіршувала ситуацію. Дівчина була на межі відчаю та втрати навчального закладу. В неї лишалась остання перездача, до якої вона була абсолютно неготовою. Здавалося, все втрачено.
Ніч перед іспитом. Аліна стоїть посеред поля та дивиться, як велика, чорна змія повзе по її руці. І, раптом, впившись в неї нігтями, дівчина підіймає її на рівні очей та вибиває їй зуби, якими та намагалась вкусити.
Екзамени Аліна склала. Їй це здається співпадінням. Або просто фізіологічною річчю, перевтомою, проблемами з пам’яттю від перенавантаження. Але все це досі не дає їй спокою.
Містика, секрети нашої психіки та співпадіння. Чи мають вони між собою якийсь зв’язок, і якщо так, то який? Насамперед, у них точно спільне питання існування: ніхто не зможе довести наявність того чи іншого. Можливо, людина ще не готова до цього.
*
Всім дякую за прочитання. Запрошую у свій телеграм канал — https://t.me/elenaoksssworks.
