#S #Б #Міді #ВПроцесіНаписання #СвітоваВійна #Війна #XXстоліття
Пройшло дві тиждні.
Прокинувшись о 10 ранку Демян встав з ліжку та передягнувся з пижами у свій погсягдений одяг, конкретно в білу сорочку та штанці. Вже одягнувшись він засвичай йде в ванну де чистить зуби та омиває обличче. Потім він спускається на першій поверх де його зустрічає мати яка вже приготовила сніданок та батько якій читає газету попиваючи каву. Після сніданку він виходить з домівки та прямує до того самого бару. Демян вже як тиждень працює там офіциантом. Це війшло дуже спонтанно, офиціант якій там працював дуже серйозно захворів та був змушений поїхати до Швейцарійї де в майбутньму мав там лікуватися. Из-за того що той поїхав з Францій та скоріш за все не повернеться вже ніколи бар залишився без офіцианта. Тоді знайомій Демяна запропонував йому цю роботу, а Демян в свою чергу погодився. Ну а що? робота не тяжка та й грошей почну заробляти сам-приблизно такі думки були в голові хлопчини.
Ось вже видно вивіску бару, прискорівши крок він вже побіг до вхіду до заклоду. Зайшовши до приміщення він покрокував до комори де він передягнувся у форму. Закінчив з цим він вийшов до головного примищення та оглянув зал. Настінній годинник зтвержував що зараз без п'ятнадцяти одинадцять. До відкриття залишилось п'ятнадцять хвилин. Поки є час Демян вирішив очистити столи від бруду. Приблизно через 5 хвилин до бару прийшов Олівер, якщо хтось забув це бармен якій тут працює. Привитавшись з ним Демян продовжив чистити столи. Закінчив цю справу приблизно за дві хвилини до відкриття примищення наш головний герої сів на стільчик біля Олівера якій готувався до робочого дня. Через дві хвилини русо волосий піднявся та пішов до двери перегортати табличку зачинено на відчинено.
Довго не потрібно було чекати бо вже через три хвилини до бару зайшов чоловік 40 років якій замовив собі одну склянку вискі. Зазвичай багато людей до бару приходило вже після 7 вечора коли закінчилась робота та хочеться розслабитися з склянкою лікору або якогось старого французького вина. Але були и такі люди які живуть за принципом живем один раз та кожен день з ранку до вечора відриваються у барах або десь у інших місцях. Цей чоловік є одним з прикладом цих осіб.
Годинник твердо показував 19:34 коли дверь закладу відченилась та в неї зайшли четверо чоловікив. Демян впизнав їх, то були ти німецьки солдати з якими він познайомився 2 тиждні тому. Лишь після того як вони сіли за столик біля виходу Демян підийшов до них та привитався.
-Доброго дня, чього бажаєте на цей раз.-проговорив вже вивчени слова зелено окий.
Записав побажанки гостей у маленький зошит він прокрокував до бару. Через 3 хвилин всі замовлення були вже готові для пиття. Подякуємо цьому Оліверу якій дуже швидко та вправно зробив свою роботу. Виддавши напої Демян пішов приймати замовлення у інших людей які теж заглянули до закладу.
На дворі вже було приблизно перша година ночі коли Олівер та Демян виришили зачинити бар. Але спочатку потрібно було розбудити п'яних чоловік. Їх було небагато всього один чоловік біля барної стійки, один на другому поверзі та один біля вхіду. Олівер вже розбудив того біля стоійки та зібрався піти на другий поверх коли Демян прококував до того біля входу та виходу бару. Будучи вже за два метра від нього хлопчина впізнав в ньому Генріха. Ви спитаєте а де його товаріщи, вони десь 15 хвилин тому пішли звідси а Генріх виришив ще залишитись. Підийшовши до нього Демян почав легенько трясти його за плечі.
-Генріх, прокидайтесь.
Отримавши у відповідь тільки бурмотання Демян почав сильніше трясти того. Зрозумівши що це все даремно він зупинився та пішов до свого напарника.
-Слухай там є один пяний чоловік він не хоче прокидатися тому я мабуть візьму його до себе додому, не викидати ж його на двір та й залишати його тут не дуже добре хто знає що він може зробити.-проговорив Демян.
-Добре тоді ти забирай його а я зачиню бар замість тебе.- погодився Олівер.
-Дякую ну тоді бувай.
-Бувай.
Далі Олівер пішов передягатися з форми у свій одяг, а Демян якій вже передягнувся раніше підийшов до Генріха. Ще раз потрявшивши його за плечі Демян підняв його за руку та опрокинув її за свою шию пішов до виходу з бару. Благо він був прямо біля столику де він сидів. Дім Демяна був не так далеко від бару тому через 10 хвилин вони мали вже бути біля воріт хати.
Як я и казала вже через приблизно 10 хвилин вони вже були у воріт домівки. Дістав ключ Демян відченив ворота та разом зі своїм гостем пішов до двері дома незабувши звичайно зачинити ворота.
Вже опинившись у будинку Демян виришив залишити чоловіка у своїї кімнати. Як ніяк не думаю що батькі Демяна зрадіють невідомому чоловіку якій спить на їх дивани. Ледве як піднявшись по сходах та дийшовши до кімнати Демян поклав Генріха на своє ліжко. Сів на край ліжка щоб передохнути як ніяк нести на себе 60 кілограм не дуже легко, Демян почав думати куди постилити ліжко своєму гостю. Довго думати йому не дали ще дуже пяний Генріх проитягнув його рукою за шию та обійняв як мідведика. Просидив так від шоку декилька хвилин Демян вже виришив віддилитись від сиро окого коли той у свою чергу притянув його ще білше. Зрозумивши що так легко Демяну не вибратись з цього полону, він закинчив попити вібратися та ліг більш зручно для себе. Честно кажучи спати у одягу було не дуже зручно але що поробити. Приблизно так наш Демян заснув зі сподиванями що його батьки рабтово не захочать провидати його серед ночі та не застануть його сплячим з якимось чоловіком.