А вона зорі заплітала в коси, Наче перли намистинами збирала. Їй казали, що вона надто доросла, І щоб вона за правилами грала. Що світ цей не такий казковий, І час дорослішати, поспішати, бігти. А вона знову одягла бузковий, І на спідниці вишивала квіти. Хтось знову каже, що так не буває, І треба полишити марні мрії. Вона ж уваги зовсім не звертає, Фарбуючи у синій колір вії. І серед всіх типових і звичайних, Тих, хто так мріє підкорити хмарочоси. Вона живе своє життя не марно, Й надалі зорі заплітає в коси.
16.12.2022
Вірш для сестри
"Й надалі зорі заплітає в коси", я закохалася в цю дівчину з вірша. Вона неймовірна, як й сам вірш🤧