Чорне місто стоїть на окрузі,
Ніхто із живих ступити туди не міг
Прохожих лякає колючими дротами
Готові завдати вічну муку тобі
Всі хто існує там - ходять похмурі,
Як товпа пустих мерців.
Вони не знають, що таке щастя, що таке горе,
Не знають, що таке розквіт садів.
Мовчать одинокі, черстві яри,
Гострим поглядом проводжають тіні давніх веселих днів.
Дикі ворон кружляють над сірою площею,
Готові пустити кігті у непокірних рабів,
А на троні в чорному палаці
Сидить старий цар-повновладець,
Лихий і хитрий, як проворний щур.
Його одяг зітканий із тіл, а меч кривавий
Він травить усе, куди махне,
Не знає ані добра, ані пощади
Пожирає лише на кожний день серця любові
Щоби не існувало її ніколи.
Ненавидить він і добро і світло.
Бажає лиш правити темним світом
Хоче поневолити усе живе
Щоби бути при розумі один.