Не відчуваю жодної клітини.
Як далі жити з бурею думок,
Де з вихором блукає хуртовина,
Де пробирає холод до кісток?
Так, знаю все. Я можу все змінити.
Перелечу безодні і роки.
Перегорну ці сторінки, розквітну.
Та збережу троянди колючки.
Скрізь виклик лиш один – здолати хаос!
А це ж непросто в наші хмарні дні!
Хто вплинув так на нас? Що з нами сталось?!
Невже "втомились" ми в розпал війни?
Як ми могли? Для нас це шанс єдиний!
Цю мить згубити – втратити себе!
Може, це час розкрити другі крила? –
І друге дихання вперед нас понесе!
Нехай це і не спринт, а марафонська відстань,
Чи, може, й більша – хто ж там рахував...
Життя – це боротьба, тому живи і бийся,
Й не дозволяй, щоб меч хтось відібрав!
Відчуй в землі коріння твого роду.
Вода морів і рік наповнить твою міць.
І вітер степовий пробудить грім свободи!
І зійде з гір вогонь ударом блискавиць!
Ти загартуєш сталь і свою силу!
Ти пронесеш із честю власний хрест!
З тобою Бог, твій рід, твоя країна!
Тож годі зволікань. Прямуй лише вперед!
6.02.2024
©️ Nаталка
Гарні і сильні слова. Надихають