Гей, світе, ти чому такий складний?!
Так невідомий нам, такий неоднозначний?
Ти набагато більший, ніж хтось бачить,
Ми розібратись маємо в тобі.
Не розуміюсь на стількох речах!
Та знаю, хоч усе, мораллю знане:
І "треба", і хороше, і погане
Є тільки в наших людяних очах,
Хай в головах лишить глибокий слід.
Для нас тоді я прозвучала б дивно,
Та мріять про тебе без війн - наївно.
Бо ти старий забудькуватий дід.
Чи, світе, прийде наш фінал лихий
Настільки скоро, як його малюють?
Чи все ж зусилля наші нас врятують
І будем жити не одні віки?
Мовчи. А я не вірю в злі думки.