Хвилина мовчання

Зараз він буде. Ненависний камертон, який я знаю з дитинства. "А тепер просимо вшанувати героїв, що поклали своє життя за Україну, хвилиною мовчання". Затамовую дихання. Один. Два. Три. Тисяча. Тисяча. Тисяча. Набатом по голові. Тисяча. Тисяча. Скільки їх було? Тисяча. Тисяча. Тисяча. Тисяча. Вбитих. Закатованих. Розстріляних. Розстріляних!!! Замучених. Замордованих. Тисяча. Тисяча. Тисяча. Скільки їх ще буде, Господи? Тисяча. Тисяча. Тисяча. Разом із серцем. Бам — Тисяча. Сотні тисяч. Тисяча. Ще тисяча. Ще тисяча. Так боляче! Тисяча. Мене трусить... Тисяча. Тисяча. Тисяча. Діти... Тисяча. Тисяча. Може, І я? Тисяча. Ще. Ще. Ще тисяча! Коли ж наїсишся Крові моєї, Ненажеро-свободо? Тисяча. Невже? Ще тисяча. Прямо зараз. Тисяча. Тисяча. Мільйон.