серед руїн розбитого перону, лежать загублені дощу сліди. серед вулиць нашого району, вечорів синіх заснули холоди. на дно калюжі опустилася листівка, і валить дим із чорних димарів. скрипилять колії мов стара платівка, придавлені тягарем наших прощальних слів. на землі лишились смуги від коліс твоєї напівпустої червоної валізи-сумки, потяг зі шляху свого байдуже зніс наші не сплачені одне одному рахунки. осіннє листя й завірюха утворили бунт, і шепоче нашим літом куточок підвечір'я. я міг би як лебідь розбитися об ґрунт, та вітер не донесе до тебе моє пір'я.
top of page
bottom of page