ми покоління тих, що бачать світло

сьогодні річниця,

відтоді вже зринув рік,

може, життя подарує стрічку «випускниця»?

та сльози не перестануть текти із повік

тільки триста шістдесят п'ять днів,

повітря знову пахне брехнею,

бо позаду більше дев'яти років серед столітніх шаблонів,

кати ж бо вирішили здолати тих, що всюди й завжди з піснею

у них вселився біс?

чи вони його плоди?

за ними пітьма, яка мова про компроміс?

у їхніх думках бракує свободи

та зрештою, хіба вони вміють міркувати?

у головах лиш голос, що змушує вбивати,

за безцінь віддадуть і матір, і брата,

яке в них майбутнє? люта розплата

та, на жаль, боротьбі не кінець,

не побачить більше донька тата,

вона ж мріяла, що він поведе її під вінець,

лишились тільки світлини із його фотоапарата

посмертно нагородили багатьох —

назавжди, на віки, на довгі літа,

кати ставлять собі за мету знищити те, що будувалося протягом епох

ми покоління тих, що бачать світло,

якою б лютою й кривавою не була зима,

який би сильний не був вітер — українське серце все одно квітло,

на нашій вулиці буйно цвістиме весна

24.02.2023