Що далі обрій, то ясніш світає.
Сховалась повня за дерева і хати:
Обличчя місяця крізь віття проглядає,
І відблиск нам освітлює шляхи.
Там наше завтра – тьмяне і химерне
(Як світло місяця, який не світить сам),
Де наші мрії – явні й сокровенні –
Сигнали надсилають небесам.
Хтось прагне підкоряти собі долі,
Комусь бракує золота висот...
А хтось все думає, якби здобути волю
І визволити з горя свій народ.
Тінь Нації витає понад нами...
Чи ж ми такою хоч колись були?
Адже не раз і ми перемагали,
Доходили вже й до воріт москви.
Любити вміли, вміли цінувати.
Але недовго цінували мить:
В нову залежність знову потрапляли...
І де ж та наша Незалежність спить?
Вона – не Правда – має бути в тямі.
Вона ж у генах, в серці, в голові!
Це ж не набута – вроджена віками
Ментальна риса нашої душі!
То скільки коштує твоя свідомість?
Яка ціна свідомого життя?
Скінченні спроби врятувати людську совість –
Та в рабство вже немає вороття!
20.07.2024
©️Nаталка
❤️🖤