Нам всім знайоме відчуття спустошення,
І ніби увесь світ чекав запрошення.
Прошу, пригощайтесь, любі гості,
До столу на вечерю подамо землю і кості.
Честі сутність незнайома-
Жена і мєлкій чекають удома.
Вазвращайся живим! Ні, зачекай.
По телевізору сказали, що можуть дати за тебе на чай...
Копійки, шмат хліба чи просто- пил...
Паймі, нам ета нужна, у нас вєдь син!
Дівча, мабуть, неповних літ п'ятнадцять
Мріяла, що сім'ї "асвабадітєля" заплатять.
Сусіде вірний, мій милий брате,
Це не сім'я, а стадо дикувате...
Відколи це дозволено у нас в родині
Лезом кривавого ножа водити по спині?
Поки браття- кати, наш народ мордували
Бездиханні тіла їхнього "рускава міра" лежали.
З-за кордону дзвінок у перший день лунає:
"Паймітє, наш маразматік всєх вас ат нацистав спасаєт".
Раби, мародери, нелюди й скоти
Прийшли нас рятувати на вільній, святій землі...
Відкрийте ж вже очі люди...
А правда інша у вас лунає звідусюди...
Мале хлопча- бандерівець, лікарня- то є база,
А люди стражденні, котрі хотіли жити-
Гордо й беззаперечно у вас звуться- "фашисти".
Міста величні та прекрасні, стояли довгії роки,
Проте паршиві пси взялися тут свої порядки навести.
Народ величний? Та де там...
Дорога єдина в пекло вам.
Затямте нарешті, зарубайте собі на носі-
Зло ніколи щире добро не переможе
Не вмерли наші ні слава, ні воля
Незмінною була, є і буде наша доля!