На одному кросівці розв'язались шнурки,
По зеленій траві я біжу навтьоки.
На ліс опускається фарба бузкова,
І місяць перевернувся, мов та підкова.
Ялини колихають осені сон,
І веселка пливе у човні із веслом,
Все кличе вверх вона, до зореполя,
Неначе мене вже тримає в долонях.
І крила відчувши за своїми плечима,
Я біжу швидше , як одержима,
І вітер ловить, шепоче: " пора ",
І тягнуться руки до неба-шатра.
Та в цій погоні згубивши крил тих пір'їни,
Ледь злетівши і впавши, здираю коліна,
І загубившись в траві, як ниток клубок,
Чую сміх тихий далеких зірок.
чекаю всіх в своєму каналі