Ти знаєш...усе для чогось було-
Оті самотнії світанки, холодна постіль й гірка кава,
Колись нутро твоє збагне, що ось- блаженна мить уже настала.
Усі й усе для чогось є- складаються у неповторні сни, дарують відчуття свободи,
Часом змушують руки терпнути, але ж обіцяють шалені повороти.
Життя для чогось тобі дано- щоб жити чи снувати, як мара, це вже тобі обирати.
Усі приходили до тебе не спроста- хтось намагався знайти втіху, хтось шматками любов видирав,
Але ж чи цього ти для себе бажав?
Перепони стираються, будуються нові міста,
Для тебе місце знайдеться і нехай минули літа,
Ти придивись оком змарнілим- на шляху зелена трава пророста.