Володарка смертей одвічних
Одягнена в сукню темнішу за ніч
Та не було на тій сукні узорів космічних
Не жалкуючи рубала всі голови з пліч
Приносила лиш страждання і муки
Вона хотіла крові і насильств
Тягла до людей свої чорнії руки
І не було краю мучительних вбивств
Скільки доль вона вже згубила
Скільки людей лишила без сна
І в дворі безіменна могила
Яку зігріває лиш зірка ясна
Щоденно в душі її лють проростає
У серці рани лишає вона
Пам'ять про неї тавром обпікає
І зовуть її просто Війна