Уяви, прийдеш ти додому
З руками по лікоть в крові
І скажеш дружині з усмішкой
Скільки убив саме ти
Потім, пішовши спати
Вони спливуть в твоїй голові
Вони уже мертві та для тебе живі
Кожен крик і сльоза буде знову і знов
Щодня і щоночі будеш чути цей зов:
"Пам'ятаєш як мене ґвалтував?
А дитину як мою убивав?
Як кулю в люб мені випускав?
Ти живеш, а я вже в землі
Я всю біль пригадаю тобі"
Пройдуть дні, місяці та роки
А вони кожну ніч повстають в голові
І шепочуть як води стрімкі
"Помирай, стаждаючи у власній крові"
І ось ти вже сивий сидиш на порозі
А ці голоси в голові іще й досі
І ти кричиш не в силах терпіти
Душі твоїй тільки у пеклі горіти!