Тепер відводила погляд щоразу як помічала що у її Янгола чорніли кучері.
Її Янгол говорив ніжно, торкався обережно, боявся чимось зачепити, лякався, а що як розіб‘ється?! Його посмішка випромінювала тепло і заспокоювала гул в її голові. Він слухав не пропускаючи жодного слова, здавалося він весь тремтів коли видавалося випадково перебити її. Всього на декілька секунд він подивився в її очі по іншому. Якось твердо, непорушно і щось в його очах привиділось їй від жорстокості і трохи від блаженства. Вона побачила його темні, холодні очі. Всього за 3 секунди відчула як вся її шкіра починає горіти. Почула як він не перебиває її розмов, бач боїться що розіб‘ється його порцелянова лялька і не буде з чим гратися. Вона помітила його чорні кучері як смола, посмішку, немов у кота, самовдоволену, переможну. Вона зробилася вся ватяна, гаряча, не могла пригадати як дихати. Вона зненавиділа ті 3 секунди. Тепер відводила погляд щоразу як у її Янгола чорніли кучері.