Золотий попіл крил

Зів’ялі троянди хилячися чорніли На столі де ключі і кілька монет. Нічні небеса за вікном туманіли Ховаючи похилий чийсь силует. І хотілось додому, хоча там і був, І хотілось мовчати, хоч то і робив. І хотілося дихать, неначе втонув, І хотілось вернути, хоч сам і лишив. Чорнило розлилось на конверті-папері, Розлилось всередині й перед очима. І на замок закриті кімнатні двері Та нікого нема за тими дверима. І в погоні за мріями зірки так летіли, За ними згорали, зриваючись вниз. Якби ж вони мали золоті тії крила, То може б не гаснули в чужім морі сліз. * (Буду дуже вдячна за пітримку та підписку в телеграмі — https://t.me/elenaoksssworks . Для мене ви важливі!)