Грішний смак
Глава 1 Дорога шовкова постіль добре вигладжена мнеться під нашими тілами, по кімнаті розголошуються довгі мокрі поцілунки, наді мною нависає тінь, не мов я в пасці, Чи не так відчуває себе жертва перед тим як хижак її от-от з'їсть ? Його руки так домінуючи обхоплюють талію, а по відчуттю здається ніби він зламає мені кістки, молочній шкіри виступають повільно синці. Поцілунки переходять в щось більше, скоріше це влада і ми за нею боремося, жадая показати хто кому належить, сидячі в нього на стегнах, я лише силніше зачипляюсь за його велику спину, проводячи когітками від адреналіну пристрасті між нами. Він тут головний і певне я повинна скоритися, чоловік безсоромно її показує проводячи язиком по моїй шиї. Прокидаюся я в холодному поті о 5 ранку.
"Знов сон. знов з ним".
Проводячи долоню по обличчю, заплющую очі:
— Хочеться кричати
Може я не з тих, хто б жадав кричати о 5 ранку в квартирі та я саме та хто зненавидів би таку людину, вже остаточно набридлі ці сни, ці люди. а може і сама я собі. Рутина кожен день, я і сон, просинаюся, малюю, пʼю каву з молоком, їм смачні бутерброди з рибкою на філе, читаю, малюю. прокидаюсь, невже ця рутина мене зїсть? Ковтне наче хижак маленьке створіння, я наче з собою доволі чесна - я бігу від реальності, вона надто нудна і зовсім мені не подобається.Однак я вмовляю себе піти за кавою, мені набридлі ці відчуття самотності поєднанні з рутинним холодним життям, піднімаючись на ноги, жбурляю речі розкидані по підлозі. Невеличка сіра кімната з відтінком білого, стіл, що підбирає велике вікно, на ньому ж такий безлад, що і завжди: кісті, фарби, вирвані листки, зошити, малюнки та книги, стара свічка з запахом ванілі та невеличка лампа. Біля нього шафа, що займає більш простору кімнати, поряд на вікні декілька квітів, біля ліжка напроти стола є невеличка тумба, а поряд нависає поличка, де валялися всілякі дрібниці.
Оминаючи невеличку білу кухню, вмикаю кавомашину, кидаю декілька ломтиків хлібу, обсмажую з двох боків, зверху кладу листя салату, сир та шматочки філе. Ось він, ранковий сніданок, рутинні справи, які вже зовсім не викликають щастя, скоріше сором, що я довела себе до такого стану.
Виходячи на вулицю люди всі сірі, начебто ніхто з них не задається питаннями, всі вони однакові.
Жінка, що тримає хлопчика за руку, свариться на нього, дівчина, що дарує перший поцілунок хлопцю, чи чоловік та жінка, що переходять дорогу, обговорюючи домашні справи, ніхто з них не замислюється: « Чи те життя вони хотіли? Чи згодні вони тут жити? Чи віддають вони клятву один одного та чи дотримаються вони її?»
Проходячи повз місто, детально оглядаючи кожну людину, сідаю на лавочку, откидаючи голову назад
Жахливе почуття, до біса його, - закриває очі долонею , масажуючи перенісся.
Відчуваючи присутність когось, або чогось от саме від цих почуттів тіло дає реакцію, мурахи по тілу, немов хтось вилив холодну воду на обличчя, відчуття немов ти жертва на яку нападе хижак.
Піднімаючи погляд вгору, шукає звук, що йде від дерев
- і ось, мій хижак, - дивиться на пташку і розпливається в усмішці.
На гілляці дерева добре вмостився великий ворон, крила його були великі, а сам птах наче був більше ніж його родичі, він сидів один та дивився своїми темними немов смола очами. Дивлячись один одному в очі, не зрозуміло, хто на кого полює, хто виграв битву, а хто програв.
Не довго думаючи, підіймаюся перша, - пробач, але не хочу вигравати в птаха,- посміхається, підморгуючи ворону.
Вигравати - це спокуслива насолода, щоб не програти потрібно розбити чуже бажання та отримати перемогу.
Саме так завжди думає ця зеленоока дівчина, їй всього 17, вона має невеличкий зріст, темне волосся, що залишається завжди прямим, середні губи, довгі вії. Вона носить маленькі обережні сережки та на шиї гарно розміщений кулон з камінням, що отримала колись в подарунок.Бліда шкіра додає їй аристократичності, а пишні груди захвачує погляд всіх перехожих, тонесенька талія та великі стегна. Як за знайомством один збочинець сказав:
- Господи, ваша фігура була б чудова в обладунках воїна.
Вона їм завжди і була, боролося за своє життя, наче хтось вправі його забрати.
Отже, головні правила цього воїна:
1. Нікому не довіряти
2. Боротися
Аїша Ділс — воїн війни з собою.