#G #B2 #Міді #ПсихологічнеНасилля #Еротика #ВПроцесіНаписання #Частина1
Ми колись подорожували по одній вулиці в Варшаві. Різноманіттям наших подорожей були, мої короткі прогулянки на одинці по холодному або наповненому спекою місту. Та зміною готелів на одній і тій самій вулиці в скляному районі Вола.
Цього разу я їхала від нього в свій рідний Київ і не хотіла повертатися. Я байдуже сиділа на 11-тому місці у черговому Flixbus і слухала як об вікно розбиваються краплі лютневого Варшавського дощу. Хвилі води омивали скло, світло ліхтарів перетворювалося в чудернацькі малюнки. Вулиця здавалася дивною так наче у тебе близорукість, яка наклалася на астегматизм.
«Тихо-тихо, тихо-тихо, місяць хлібчик для причастя, я твоє стихійне лихо, ти моє стихійне…» якщо до кінця цитувати NAZVA то там мало бути «щастя». Я перестала чути ці слова, линувші до мене з навушників. Хлібчик уже не такий і свячений,
і в цій історії фігурує одне стихійне лихо і стихійний серійний вбивця почуттів того стихійного лишенька.
Закриваю очі. Засинаю від монотонного поколихування автобуса. На годиннику 21:00 о 13:00 вже маю бути в Києві.
21:49
Jack: «Я як завжди не вмію довго прощатись, важко мені то все»
До кінця не прокинувшись, пишу:
«Мені було і не потрі…»—видалила— «ти нічого не вмі…»—видалила— «Іди на…» —видалила.
21:56
Я: «Було смішно, як ти, не обертаючись, драматично ішов з вокзалу»
21:57
Jack: «Люблю тебе, моя маленька дівчинко, вже сумую»
“Ага, за ким саме, за дружиною, дитиною чи за мною?» —вʼїдливо руйнуюча думка промайнула у мене в голові.
22:00
Я: «І я тебе»
Відключивши мобільний я згорнулася калачиком на двох кріслах і обрала бачити сни, затнувши вуха навушниками з солодавим голосом Лани Дель Рей, яка витягувала ноти моєї улюбленої «Young and Beautiful” і думаючи, що гострий стик двох сидінь віддавить мені пару ребер.
Я не бачила снів і вже не чула музики, мене розбудила вібрація телефону, який загубився десь піді мною на сидіннях:
2:22
Jack: «Спиш, маленька?»
2:22
Я: «Ти мене розбудив»
Через сон моє роздратування кудись зникло, наче я забула, що було минулої ночі. Перемкнула плей лист на Alt-J. Безсенсово почала листати Instagram
2:30
Jack: «Якби ми були поряд ти б не спала, правда ж?»
2:31
Я: «Ти б мені не давав?»
2:33
Jack: «Я б просив тебе знову і знову крутитися, проходити повз мене навшпиньках, такою голою, ніжною і прекрасною»
Я проігнорувала, повернулася криво на інший бік, який ще не відняло від довгої дороги обличчям в спинку крісла, обняла коліна, заткнувши телефон між сидіннями, і знову проігнорувавши ще пару вібрацій.
Я не знала, що мені робити, не знала як аналізувати. Я хотіла просто спати.