#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Стомлений гул ноутбука. Він працює вже шість годин підряд. Навіть не надпита кава, охоловши, так і стояла на краю столу. Том ходив з кута в куток і нервово поглядав на годинник у холі. Там антиподом до холодного блакитного світла комп'ютера горіла лампа тепла та жовта.
— Слухай, Люку, я знаю, що перш за все ти мій менеджер і це стосується роботи, але досить на сьогодні, — він переклав телефон з однієї руки в іншу. — Вже десята вечора, а розмову ми почали о сьомій. Мені потрібна роль Бонда і крапка.
— Ти знаєш їхню відповідь, Том, — повідомив агент низьким голосом. — А як же запрошення на спектаклі?
— Та до біса їх, — Том сів на канапку. — Я втомився.
Він уперся потилицею в побілену стіну. Очі дивилися в стелю, але не бачили її. Старі дерев'яні склепіння в особняку розпливалися кольоровими плямами. Руки Гіддлстона тремтіли.
— Так, я знаю, ще й, — він обірвався на півслові. — Забудь
— Та ні, кажи вже.
— Колишня твоя, — Люк ковтнув води. — Заві Ештон знову…
— Велике? — Том заплющив очі.
— Велике, — агент замовк, пролунало важке зітхання. – Інтерв'ю розгромне.
— Що там?
— Зрадник ти, Том, — менеджер і друг нервово засміявся. У дзвінку було чути, як він кинув щось у стіну.
Тому стиснуло горло. Стеля здалася зовсім близько, вона падала на нього. Ноги не слухалися, ніби заніміли. Очі актора почервоніли і наповнилися підступними сльозами.
— Я не впевнений, що ти хочеш знати все, — акуратно сказав Люк. Він набрав повних легені повітря і продовжив: — Ти зрадник і підтримуєш харасмент. Взагалі ти традиціоналіст і вважаєш, що місце жінці на кухні, а твоя родина косо дивилася на Заві, адже вона. Як би м'якше висловитися. Хоча, знаєш, до біса. Вона "чорна", а твоя сім'я “чистокровні” британці не прийняла її. Загалом, Заві вступає до лав ордену Меган Маркл і кататиметься на темі расизму ще дуже довго.
Люк замовк. Він переводив подих. Том схопився за одвірок, утримуючи рівновагу не маленькій кушетці. Сльози лилися з очей на шию, холодними стежками проникаючи під сорочку.
Том дивився на екран ноутбука. Заві посміхалася, обіймаючи його на прем'єрі "Зради". Їхня перша вистава в Нью-Йорку.
— І ще, — Люк продовжив, — кілька слів про кохану, а, вибач, коханку твою, Алісу. Вона сказала, що Аліса просто біле дівчисько зі Східної Європи, яке шукає собі багатого тата. І знайшла. Я знаю, що Остін для тебе просто друг. Точніше, втіха, але преса...
Том повільно сповз з кушетки. Сльози залили очі. Він нічого не бачив перед собою. Гіддлстон закусив вільну руку, щоб не заволати.
— Загалом я відправив тобі посилання на інтерв'ю на пошту. Буде настрій прочитаєш, — Люк на хвилину пропав, потім продовжив: — Вибач, дзвінок на другій лінії. Ти знай там, якщо що, я поряд. А це, так… все минає. Через рік ти згадуватимеш це як жарт. Давай, не пропадай, завтра подзвоню.
Томас випустив телефон із рук. Айфон упав на паркет. Чоловік навіть не почув як дисплей розбився. Том відчув залізний смак крові у роті. Він прокусив свою руку, але болю не відчував.
На підлогу впала тінь. Том повернув голову і крізь завісу сліз побачив силует.
— Мені потрібна допомога. — Аліса стояла, притулившись до стіни. Ліва рука прикривала рану на животі.
P.S. Шановне шановане товаривство! Доброго дня. Я повернулась. Тому чекаю на ваше повернння теж. Усі думки, коментарі (і лайку теж) можна висловити вподобайками, або словами у відгуках. Майте бога в серці і пристібуйтесь! Буде страшно, буде весело, буде довго. Авторка ☕️❤️🔥