#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Фермер його не впізнав. Він висадив Томаса біля його будинку, запевнившись що той знає куди йому треба. Гіддлстон увійшов до будинку, відкривши двері запасним ключем.
Чоловік підібрав усі листи з підлоги, що накидав у поштовий отвір дверей листоноша. Том виникув їх у сміття. У вітальні на нього вже чекали речі з лікарні, які поклав сюди Джо.
Томас увімкнув чайник та відкрив вікно. Він заварив жасминовий чай та дістав з домашнього бару пачку елітних цигарок, які лежали там для гостей. Актор закурив та виглянув у вікно. Дим торкався лампи, яка ще пам’ятає його, линучого від дешевшого табаку, та біле волосся на стільниці.
Гіддлстон дивився на садок, а потім закив вікно. Скоро світатиме. Але поки ще була ніч. Годинник вказував на третю годину. В нього ще є час. Томас наповнив чашку та сів на диван у вітальні. Він струшував попіл у кришталеву фігурку. Він не звертав уваги на її форму. Чоловік дивився на стелю. Вона здавалась йому особливо білою сьогодні.
Він зробив затяжку та випустив дим у простір. Вікна були зачинені. Чим міцніше ставав чай, тим ясніші ставали його думки.
— Одрі, — вимовив він.
Він смакував її ім’я. Воно нове для нього. Чоловік дивився на неї у своїх спогадах. Вона вперше стала перед ним такою як є. Чоловік дивився на неї: світле волосся, сірі очі, акуратний носик, але виражене підборіддя. Струнка, тендітна статура. Руки теж тонкі, але пальці короткі. Вони могли грати на піаніно чи арфі, однак вона не торкалась інструментів. Попри все її пальці мали добре розвинути мілку моторику. Гіддлстон усміхнувся. Він загадав міць її рук та швидкість реакції.
Він дивився на Алісу. Це ім’я гірчило на кінчику язика. Її звуть Аліса і більше ніким вона не була.
Чоловік підвівся та підлив собі чаю. Йшла третя цигарка. Думки ставали дедалі яснішими. У кімнаті не залишилось повітря. Він вдихав дим навіть не підносячи цигарки до рота. Томас видихав дим у дим і вдихав його з нього ж у кімнаті з зачиненими вікнами, під не увімкненою лампою.
Гіддлстон не перебирав спогади. Він дивився як заварка зеленого чаю тоне у воді, жасминові квіти падали на скляне дно за нею. Його не цікавив будинок та одяг, який був на ньому. Також його не цікавив вид з вікна та що він готував не вечерю.
Він не відчував вини і сорому за спалений будинок. Його блискавкою понизило усвідомлення, що заходи сонця, які золотим і багровим тонули у річці, нагадували йому волосся Аліси. Так само швидко за усвідомленням прийшло розуміння годин сидіння на березі протягом всього тижня і споглядання за річкою. Він думав — вода його заспокоює. То була не вода.
Томас знову хмикнув і підпалив ще одну цигарку. Він зцідив чай у чашку і сів знову на диван. Стеля залишалась білою.
Він рухався далі у спогадах. Лісовий манівець, “Сади святої Марії”, імена, призівська, кольори та враження. Він пам’ятав ченців, він пам’ятав смак вина і вже майже не пам’ятав вираз обличчя монахині на підлозі. Гіддлстон не пам’ятав політ каменю, лише дівчинку і бутерброд. Він пам’ятав Артура Волша і вираз “зрадниця”. Його пістолет він теж пам’ятав досконало.
Актор дивився у спогадах на знайомого Аліси і його натискання, виліт кулі, Вебстера. Гіддлстон кліпнув. Він не вміє так натискати. Він не вміє вбивати.
Чоловік подивився на чай. Він схолов. Том запалив останню цигарку. Світало. Табак гірчив, чай був міцним. Язик защіпало. Він сплюнув заварку. Годинник пробив п’яту ранку. Актор знайшов свій телефон та увімкнув його.
— Люк?
— Ти живий?! — Сиплим і ще сонним голосом заволав його менеджер.
— Так. Мені треба пресконференція, — він дивився на недопалок останньої цигарки, — сьогодні ввечері підійде.
— Ти з глузду з’їхав? — Продовжив кричати Люк. — Де ти був? Що ти робив? Взагалі, конференція це гарна ідея, — він встав з ліжка та натягнув капці, — але як ти? Що з тобою?
— Мені треба йти. Бувай.
Наступним Томас набрав мати, однак одразу завершив виклик. Томас дивився на недопалки та на зачинене вікно. Він вилив гіркий чай у раковину та зняв тумблер на рамі. Сад зашумів шелестом листя та співом птахів. Дим почав розвіюватись.
Гіддлстон надягнув плащ та взяв телефон з кнопками. Він вийняв сімкарту та підпалив її запальничкою. Вона більше не подавала сигналу. Останнім на телефоні були дзвінки від Заві Ештон.
Актор поклав його у кишеню плаща та вийшов до магазину. На зворотньому шляху він зупинився біля Темзи, з уже полагодженим забором.
Старий телефон він розібрав з допомогою ключів та викинув у річку. Чоловік відпив свіжої кави та підпалив цигарку. Цей табак був іншим. Нікотин шаленою дохою вдарив у мозок. Гіддлстон дістав свій телефон:
— Ало, мамо? Я в порядку