#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Томас привалився до дверей кухні. Він чув сирени поліцейських машин, бачив як вимикається світло у сусідніх будинках. Гіддлстон зітхнув та зняв пошматований піджак.
Чоловік сів на стілець у кухні та зарився руками у волосся. Його серце калатало. Очі відмовились відкриватись доки в горлі не став ком. Актор подивився на стелю — вона була темна. Світло вмикати було ризиковано, однак він увімкнув чайник. Він відміряв заварку жасминового чаю у чашку. Поки чайник закипав він проходився будинком.
Томас дивився на вітальню, де вони провели їх першу ніч. На килимі так і залишилась пропалена дірка. Камін був перекритим поки будинок стояв порожнім. На стіні висіло фото Аліси та її чоловіка. Гіддлстон прижмурився, розглядаючи фото, однак вирішив поки не думати яким чином вона потрапила у Оксфорд.
Гіддлстон вмився. У ванні досі стояв запах її парфумів. Чайник закипав. Він дивився на сходи на гору. Томас майже зробив крок, однак тумблер чайника сповістив про скип'ячену воду.
Актор повернувся назад та залив кип’ятком заварку. Вона спливала та тонула, фарбуючи воду в зелений. Томас дивився на неї. Він дістав цигарки та задумався з яких пір він палить.
Цигарка світила у темряві. Він не відчиняв вікна. Гіддлстон подумав Аліса, мабуть, теж тут палила. Чай був міцним.
— Дуже розумно, — прозвучав сторонній чоловічий голос.
Том не здригнувся, одразу впізнавши голос приватного детектива. Актор заплющив очі і одразу відкрив їх, відпиваючи з чашки.
— Чаю? — Запитав він.
— Та ні дякую. Я присяду?
Томас кивнув на сусідній стілець. Гість сів, навалюючись всією своєю вагою. Гіддлстон не проронив ані слова.
— Ви прочитали останні мої листи?
— Так, — спокійно сказав актор. — Вони були спалені.
— Розумно, — знову сказав детектив.
— Як ви мене знайшли?
— Це було не важко, — усміхнувся гість, розглядаючи стомлений вид Тома. — І досить логічно, зважаючи на район. Проте ви переймаєте деякі її прийоми.
— Ви знали її?
— Пане Гіддлстон, — чоловік усміхнувся, — я приніс останнє, що я зміг знайти про пані Остін.
Актор уважно оглянув гостя, однак не знайшов жодної зачіпки, де б в його одязі могло б ховатись “останнє”.
— Я бачу, ви не злякались правди, — обережно сказав детектив, натякаючи на усіх жертв Аліси.
— Це було очікувано, — Гіддлстон відпив гарячого чаю, не морщачись від його температури.
— А проте несподівано, — усміхнувся чоловік, визираючи гострими очима з-під капелюха. — Останнє що я знайшов про міс Глен — це людина, що може розповісти більше ніж будь-хто може знайти.
Томас подивився на детектива. Його очі віддзеркалювали блиск сусідніх вікон.
— Її брат чекатиме на вас завтра о 12 за цією адресою, — детектив просунув по столі клаптик паперу. — Рекомендую відправлятися о третій годині ранку, поки ще темно.
Актор подивився на папірець. В ньому була невідома адреса і місто, де проживали прийомні батьки Аліси — Південний Гемптон. Томас знову подивився на детектива, вигнувши брови.
— З вами було приємно мати справу, містере Гіддлстон, — усміхнувся чоловік.
— Єдине питання, — зупинив його Том.
— Так.
— Дівчина, що привозила піцу, — він згадав її ввічливу посмішку, — вона знає що вона доставляє.
Детектив відповів йому напівпосмішкою, такою ж самою яку він бачив при першій зустрічі — наче вирізану у гарбузі.
— Так само як і Аліса на урочистих заходах, — спокійно відповів детектив. — Місис Остін теж колись доставляла піцу. Надобраніч.
Томас попрощався з детективом та допив чай. Він дивився на папірець з адресою, в думках прокладаючи маршрут. Він помив чашку та насухо витер її.
Гіддлстон дістав телефон та увімкнув режим “Не турбувати”, забороняючи будь-яку передачу данних, однак він набрав номер і зателефонував.
Актор все ще сидів на кухні та палив цигарку. Йому відповів Майкл, здивований пізнім дзвінком. Томас домовився про машину, яку його тренер має припаркувати о другій годині біля нічного клубу неподалік будинку №46. Гіддлстон попросив нічого не питати, залишити ключі на водійському сидінні та заради безпеки самому Майклові залишитися у клубі до ранку.
Тренер погодився. Чоловік зітхнув та завершив дзвінок. Він загасив цигарку. Перший крок на сходах здався найважчим. Деревина заскрипіла і просіла під вагою його тіла. Він зробив наступний крок. Скрип вже здався не таким голосним. Том піднявся на другий поверх. Він відкрив другі двері праворуч по коридору.
За ними була її спальня. Усі спогади одночасно вдарили його голову. Він відчув її тіло на кожному сантиметрі шкіри. Ліжко було ідеально застелене. Том відкрив шафу. На вішаках все ще висів її одяг. Він пробігся пальцями по ньому. Деякі сукні він впізнав, деякі він бачив сьогодні ввечері у вирізках газет.
Томас впав на ліжко. Воно видихнуло її запахом. Гіддлстон закрив очі, відчуваючи як вона сідає на нього, залишаючи руки на його торсі, лоскочучи та пестячи. Тіло пробило електричним струмом. Він потонув у ковдрі і подушках.
Йому снилась Аліса. Її губи торкались його скронь, а руки залізали під роздерту сорочку. Її бедра не відчувались важкими, але, як завжди, з добре розвинутими м’язами. Томас намагався обійняти її за талію, але його рука розчинилась в ній, приносячи лише приємне відчуття тепла.
Чоловік зітхнув, виливаючи дихання у її губи. Її волосся теж все ще пахло парфумами.