#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
— Що сталось потім?
— Храм Святої Марії, — хмикнув Олександр і кивнув. — Не найкраще місце.
— Знаю, — Том відчайдушно хотів закурити, та лише стиснув пачку в кармані.
— Ого, ти знаєш — здивувався чоловік. — Вона поверталась туди декілька разів. Вірніше, її повертали. Вона стала некерована. ЇЇ можна зрозуміти — вбивство її батьків замовчували.
Корова вчергове мукала з-за ангара.
— Але деякі випадки вже були перебором.
Олександр кивнув на корову.
— Її треба перев’язати, — чоловік кивнув Томові. — Ходімо. Зоряна вивчила англійську. Ми втрьох завжди були разом. Вона адаптувалась. Одрі… їй було боляче. У Зоряни був злам коли листи від її батька раптово перестали приходити. Раніше вони хоч були з цензурою і половина тексту залита чорнилом, але приходили. Аліса перестала розмовляти на пів року. Ми не знали як допомогли.
Чоловік відв’язав корову та повів її на сонячний бік галявини.
— Ми виросли тут, у будинку неподалік. Мої батьки володіють цією фермою, — вже дорослий Алекс вбив кілок у землю. — Зоряна пережила це, Аліса вкотре ні.
Корова помахала хвостом, відганяючи мух і нахилилась до трави.
— Церква Святої Марії. Ми тільки потім дізнались який жах там відбувався. Аліса ще та бунтарка, але, я думаю, ти і так це знаєш. Її перше тату у 16, вона познайомилась з Артуром. Він і назвав її Алісою, як Аліса…
— У Дивосвіті, — посміхнувся Томас і подивився на корову. — Вони були разом?
— Ні, — хитнув головою Олександр, підставляючи корито з водою до тварини. — Але якщо і так, то недовго. Вони обидва пережили велику травму і зійшлись на ній у тому Содомі. Ту церкву, відверто, треба давно спалити.
— Аліса намагалась, — актор пройшов далі по галявині.
— Вона спалила лише капличку. Що з неї.
— Ти знаєш скількох черниць вона вбила…
— Я знаю. Їх було близько десяти і все по заслугах. Вони знущались з дітей, Томасе. Можливо, це не личить джентельменові, але мені не шкода жодної з тих лярв, що зараз гниє в землі.
— Ти казав місис Глен вбили. Хто?
— Той же, хто і її чоловіка — росіяни. І вони вже мертві.
— Я бачив газети.
— Ти не зрозумів, — Олександр озирнувся до нього, відкриваючи двері будинку біля річки, — росіяни мертві.
Том застиг на порозі будинку. Брат Аліси поставив чайник і поставив на стіл попільничку для гостя. Алекс посміхнувся чоловікові.
— Ми їх убили.
Томас рухнув на стілець. Він машинально відкрив пачку та дістав цигарку. Дим заполонив кімнату.
— Як?
— На це пішли роки, — Олександр кивнув і дістав чай з верхньої полиці. — Після випуску зі школи Алісу знайшов Макфол. Він був в курсі її … — чоловік засміявся, висипаючи чай у заварник, — біографії і запропонував їй угоду.
— Яку угоду?
— Помститися за “Роуз”. Знайти вбивць її батьків.
Чайник закипів. До будинку зайшов кіт.
— Вальдемар, — усміхнувся брат Одрі. — Давно тебе не бачив.
Кіт потерся об ногу Тома.
— Не звертай на нього уваги. Дивний кіт. Гуляє з собаками. Їсть макарони.
Олександр зняв чайник з плити та злив кип’ятком.
— Макфол запропонував Алісі помститися. Але їй потрібно було пройти підготовку.
— І вона пройшла, — актор почесав кота за вухом.
— Так, а потім вслідкувала вбивць.
Чоловік поставив заварник на стіл. Він голосно стукнув об деревину, привертаючи увагу Томаса.
— Нас там було троє біля закинутої будівлі у Лондоні. Лив дощ. Я залишився в машині. Не наважився піднятись. Одрі була там з Зоряною. Вірніше, вже Аліса.
Гіддлстон дивився як зелені висушені листочки фарбували гарячу воду у жовтий у заварнику.
— Я чув постріли, як тоді, у шафі. Вони спустились. Ми поїхали. Аліса висунула руку, якою стріляла, у вікно. Я вперше бачив полегшення на її лиці.
Томас все ще дивився на заварку, чухаючи кота. Він уявив лице дівчини у цей момент і посміхнувся. Їй було легше і йому здалось, що він теж знову може дихати.
— Тоді чому вона продовжила?
— Що трапляється з дітьми, з якими не розмовляють про те що вони пережили? — Олександр поставив бісквіти на стіл та відкрив вікно, за ним квітнув жасмин. — Куди їм йти? Що їм робити? Який шанс у них втекти? Невеликий.
— Але ти повернувся до нормального життя.
Кіт принюхався до бісквітів.
— Не зовсім, — чоловік кивнув. — Зоряна пережила. Після тієї ночі вона не торкалась зброї. Вся операція була ідеально розіграна Макфолом. І Аліса пішла працювати до нього. Але він не допускав її до подібного роду справ. Вона переважно займалась наркоторговцями.
— Чому вона продовжила це?
— А що їй робити? Мої батьки святі люди, але ніхто не піднімав цю тему. Одрі залишилась зачиненою у тій шафі. Сам на сам з собою. Вона не знала нічого іншого. Ми були дітьми. Дорослі ще більш налякані ніж ми.
Олександр налив зелений чай у чашки. З-за вікна пахло жасмином. Томас опустив очі на цигарку. Йому запахло її парфумом.
Кіт мяукнув та озирнувся до дверей. У дім вбіг золотистий ретривер. Він облизав руку Олександра.
— Казав же — кіт з собаками водиться. Так? — Він почесав за вухом собаку. — Аліса його привезла рік тому, — Алекс посміхнувся та дав згодував собаці бісквіт.
Томас дивився на золотого ретривера. Він згадав газету у будинкові Джо і ту ж саму газету у пакункові від детектива. “...Молоде подружжя знайдено мертвими. Собаку не знайдено”. Собака хрустіла бісквітом.
— Аліса сказала, що забрала його у якихось наркоторговців під прикриттям, — Алекс відпив чай.
— Що вона планувала робити?
— Вона казала про відпустку. Хотіла покінчити з бандою Волша і на пенсію.
— Пенсію?
— Так, купити будинок у лісі, може, всиновити дитину і жити собі спокійно.
— Як щодо її чоловіка?
Собака злизала язиком ще одного бісквіта. Кіт незадоволено чхнув.
— Він її не кохав. Йому сподобалась Аліса за красиве лице, гострий розум і оксфордську освіту.
— І вона його, звісна річ, не…
— Кохала.
Олександр подивився на цигарку Томаса.
— Думаю, дивно було б тобі приносити її весільний альбом, але Роберт був єдиною людиною, яку вона покохала. І це все.
— Оксфорд… вона дійсно там навчалась?
— Так, — кивнув Алекс, відпиваючи чай. — Вона вступила туди під видуманим іменем.
— Аліса Роуз.
— А потім одружилась…
— І продовжила…
— Від цього не втечеш, Томасе, — Олександр важко зітхнув і подивився увічі співрозмовнику. Кіт важко зістрибнув на підлогу та підійшов до собаки. — З цим або зіштовхуються обличчям до обличчя, як зробила Зоряна, і боряться. Заводять сім’ю і живуть нове життя. Або вчаться жити, як це зробив я. Аліса…
— Залишилась сидіти у шафі, — продовжив Том.
— Вона вийшла з нього, — кивнув Алекс. — Вона вийшла з нього, — він стиснув кулак на коліні. — Ми всі вийшли. Хтось раніше, хтось пізніше.
— Дякую за розмову, — Томас протягнув руку. — Я знаю як важко це було, але дякую. І… у мене до тебе буде ще одне прохання.
Кішка скрутилась біля собаки і замурчала. Собака злизала ще один бісквіт. Запах жасмину заполонив кімнату.