#ТомГіддлстон #TomHiddleston #Британія #Детектив #Шпигуни #Екшн #Романтика #G #В #Міді #ВПроцесіНаписання
Заві бігла по лабіринту коридорів то тут то там натикаючись на глухі кути, не помічаючи прихованих у вельветі дверей. Лампи слабо освітлювали дорогу. Вона намагалась додзвонитись Томові, однак слухавку ніхто не піднімав.
— Томас!
Він вийшов у коридор. Чоловік стояв перед нею, тримаючи у руках пістолет.
— Томас! — Вона жахнулась, зробивши крок назад під лампою.
Чоловік розгледів синяки на її тілі. Вона дивилась на нього запавшими очима з темними колами.
— Ти цілий? — Запитала жінка, важко дихаючи. Її погляд упав на поранену ногу. — В тебе… в тебе кров.
— Я знаю, — актор кинув. — Що ти тут робиш?
Гіддлстон повільно зробив крок уперед. В його голові все ще звучали її численні дзвінки, на які він не відповідав.
— Я прийшла застерегти тебе, допомогти, я…
Вона зустріла його пустий погляд. Мляве світіння лампи відбивало на нього червоний колір коридору. Його очі, позаяк, залишались з яскравим світлим білком.
— Застерегти? — Кивнув їй чоловік.
— Так, — майже не дихаючи відповіла Ештон.
“З колишніми краще розбиратися поки вони живі” — звучав голос Артура в його голові.
— Звідки ці синці, Заві? — Чоловік пройшовся поглядом по її тілові.
— Я… тренувалась.
— Тренувалась? — Кивнув він і огледів коридор. — З Волшем?
— Я, — прошепотіла жінка і невпевнено подивилась на колишнього. — Можу все пояснити.
— Пояснюй, — різко відповів Том.
— Ти зв’язався з поганою компанією.
Вона намагалась прикрити синці на руці рукавом і заділа карман кардигана, вийняті кулі дзвякнули у ньому. Чоловік нахмурив брови.
— Я намагалась тебе захистити.
Гіддлстон обернувся коли почув звуки, що линули з іншого кінця коридору. Господарка театру та танцівниця витягували тіло Волша за ноги та складали його у пакет.
Жінка подивилась на пістолет в його руках та перевела погляд на Заві. Вона подивилась на Томаса та кивнула йому, витягуючи тіло Волша у інший прохід коридору, де лежали тіла його людей. Актор повернувся до Ештон.
— Через це, — вона кивнула на тіло. — Через Остін.
— Вона тут ні до чого.
— Авжеж, — кивнула акторка, і криво посміхнулась. — Ти майже став одним з них і я пішла за тобою…
— Пішла за …
— Приєдналась до Волша, — перебила його Заві. — Ти примусив мене, якби не я він би…
— Якби не ти, — Томас прижмурив очі. — Якби не ти, — він вимовляв кожен звук окремо, — Аліса була б жива… Тому він це сказав.
— Я зробила те що мала. Я кохаю тебе.
— Ти мене не кохаєш, — Гіддлстон подивився на її синяки. — Ти тепер одна з них.
— Ні я…
— Відповідай!
— Я кохаю тебе! — Заві зірвалась на крик, кулі у її кармані задзвеніли. — Я зробила це заради тебе! Я знайшла Вуда, знайшла його сина, що тепер працює в лікарні. Я дізналася все.
Актор чув дзвін куль, він дивився у очі жінки. У темні крижані колодці. Йому здавалось дзвін йшов звідти.
— Ти відповідала за комунікацію, — прошепотів він, перебравши пістолет у праву руку. — Так ти вслідкувала її, так ти знаходила де був я. Тому ти тут.
— Я не хотіла, — шепотіла дівчина, — я тільки тебе. І тому вона мала померти.
— Вона не мала, — прошепотів Томас піднімаючи руку з пістолетом. — Але ти маєш.
Сльози покотились її щоками. У млявому світлі вони убули майже невидимі. Чоловік знайшов це іронічним. Червоний колір вкривав її шкіру, однак не торкався невидимих сліз.
— Томасе, я благаю.
“Зрадниця” — пронеслося у його голові.
Постріл. Дівчина падає на підлогу. У червоному коридорі її крові теж не було видно.
Гіддлстон звернув праворуч та вийшов через чорний вхід на вулицю. Там вже стояв Макфол. Він стояв у чорному костюмі з чорною краваткою. Лорд парламенту дивився на актора та посміхався.
Він кивнув йому і удав, що не бачив його. У бордель зайшли спеціалісти з очищення місця злочинів. Том пройшов до машини. Йому зателефонував Люк.
— Томе, нарешті я до тебе додзвонився!
— Давай коротко.
— Роль Джеймса Бонда твоя.
— Оце добре. Кинь все на пошту.
Гіддлстон скинув виклик та завів мотор, розвертаючи машину у напрямку дому.
