Життя завдавало нещадних тортур
Забирало все близьке, потрібне
І люди проклинали усіх богів
Коли в домовинах ховали їхніх рідних
Життя здавалося дев’ятим колом пекла:
Коли священник промовляв прощальні слова,
Очі людей червоніли і пухли від сліз
А після, домовину засипали землею
Життя триває далі, але все вже не так
І живі не бачать сенсу свого існування без рідних
Спогадами повертаються в той болісний день
Так наче в тій домовині їх самих поховали
