Вірші та поезія

Здається, сил лишилось небагато. Остання сигарета вже бичок. І гидко табаком пропахли руки. Хотілось би зробити вже цей крок. Та знову дістаєш ти кляту пачку І тягнешся в карман по запальничку. Вона, можливо, й дасть якусь іскру, Та це давно перетворилось в звичку. Прив'язаність, любов чи взагалі насилля? Дізнатись так хотілося... Колись. Можливо, я б приклала ще зусилля, Та ти давно на мене не моливсь. Не має сенсу думати про сенс. Ми так втомились бігати за ним. Тому давай по новій? Як тоді? Все знову перетворимо на дим? Шукати будемо забуті силуети Серед туману наших сірих днів. Ти дарував колись мені куплети... Так нащо ти їх всі тоді спалив? З квартири тягне холодом на вулицю. Нам варто зачинити усі двері, Щоб не втрачати нашу вірну спутницю - Ту крижану, чарівну, черству леді. Любов свята, палаюча, прекрасна Перетворилась у холодну кригу. Тепер не знаю, чи вдасться уже нам Перемогти цю довгу, сніжну зиму...