Вірші та поезія

І знову війна забирає в нас світло. Й кидає безпечно у вічну пітьму. І лиш каганець, що тихенько палає Пробуджує нас від тривожного сну.

Знаєш як називають травмованих людей?

Загадкові.

Вони не схожі на інших,

Закриті в собі, неговіркі.

Є теми для них – табу:

Вони не будуть про них з незнайомцями говорити.

Бережи свої крила, пташко! І не дивися назад. Коли здається, що важко Лети далі, собі не зрадь. Помах і вище, до своєї мети Не змінюючи маршрути. Між гострих скель та перешкод Прямуй сміливо та круто. За спиною крила, лети! І не слухай, що так не буває. Стандарти чужі ти відпусти Хто не пробував, той не літає.

Біжить орда підтиснувши хвости, Зоставивши в трофей своїх солдатів. Біжить, зриває за собою всі мости. Під гнівні пости полихаючої "вати". Куди тікати? Хай хіба що на той світ. Де вже і так зібралось вас чимало, Аби послухати пісні минулих літ, Як героїчно там діди ще воювали. Що, вже не тішить фраза "Можем повторить"? І гній що ллють з телеекранів пропаганди? І замість "Київ за три дні", тепер біжіть Бо ВСУ вас дожене по самі гланди. Сьогодні кожен з нас щиро радіє, Надія й віра переповнюють серця. Жовто-блакитний стяг вже над Херсоном мріє, І так ми будемо йти далі, до кінця. Настане день, і повернемо наше все. Бо в серці кожного – навіки Україна. Вона для нас завжди понад усе І вона стане вільна та єдина!