#F #Б #Міні #Закінчений #першекохання #смертьодногозперсонажів #нездоровівідносини #вампіри #кров #книгарня Я точно пам'ятаю, що тоді був ранок. Звичайний жахливий ранок. І, напевно, саме тоді я покохала її. Я пам'ятаю нашу першу зустріч. Тоді був дощ. Жахливий дощ і я навіть уявити не могла, чому вона прийшла до мене. Я пам'ятаю, що вона була першою клієнткою. Зайшла одразу після мене. Я пам'ятаю, що навоколо були книги. Одні лиш стелажі з книгами і більше нічого. Книгарня. Це була саме вона. Моя кохана сказала,що шукала мене, а не книги. Я пам'ятаю, як вона посміхалася, коли говорила до мене. Її вуста вигнулися в щось неймовірне, щось казкове, фантастичне. Я пам'ятаю, як вона була вдягнена. Класичні брюки, старовина сорочка, пальто та важке взуття. Я пам'ятаю, її волосся. Руде, наче справжнє живе полум'я. Я пам'ятаю її очі. Червоні, як свіжа кров.Це було прекрасно. Так, жахливо, але прекрасно. Я пам'ятаю, як вона підійшла до мене. Пам'ятаю, як подивилася у самі очі й сказала мовчати. Я так і зробила. Хіба могла я протистояти їй? Може ви не вірите, але це не можливо. Я пам'ятаю, як вона наказала підійти ближче. Як я могла не послухати її? Пам'ятаю, як вона сказала не рухатися. Я пам'ятаю, як зрозуміла, що кров в її очах - моя корв. Пам'ятаю, як кохання всього мого життя наблизилася до моєї шиї. Саме тоді я зрозуміла, що зі мною буде. Але я не могла рухатися, не могла кричати, благати про пощаду. Не могла нічого. Абсолютно. Бо не хотіла. Я б віддала їй усе своє життя. Всю свою кров та душу. Ніколи не забуду, як вона впилася мені в шию. Біль. Жахливий біль, якій ніколи до цього моменту не відчувала. А потім нічого. Моя кохана мене вбила. І я ніколи цього не забуду. Ніколи, про це не пожалкую.