На вулиці йшов сильний дощ , а в торговому центрі через це вешталось чи мало людей. А в мене як раз закінчились цигарки . Та що саме гірше жах як хотілось курити. Тож я була в пошуках магазина з тютюном чи може якого супермаркета. Підійшла до охоронника та запитала де в них тут можна купити сигерати. На що отримала слова що такі молоді люди як я псують нашу країну. Звісно я цим була обурена але прекрасно розуміла чому він так сказав. Мало того що я запитала де можна купити сигарети , я щей була одягнута в максимально мокрі та порваті речі, на очах поплила туш , а в кросівках води напевно більше ніж у озері Світязь. Я вибачилась перед кумедним дядечком охоронником і поплентала собі далі у пошуках пачки цигарок… < На цей шматок мене надихнув запах з вікна , студенти що живуть поверхом нище знову вийшли покурити на балкон. І весь запах знову в мене в кімнаті.

Ми стаємо тими, про що думаємо. Якщо ти думаєш, що ти сильний – ти станеш таким.

В житті так багато розбитих людей. Ніби фарфорові фігурки. Ти намагаєшся зібрати їх , обережно склеюючи. Здається нарешті зібрала Але на наступний день в фігурки знову розбите сердце. Але ти ж так все добре склеїла! Як хтось зміг розбити сердце так легко? Тоді ти знову починаєш збирати його. Але як же це кумедно виглядає. Коли розбита фігурка , складає іншу таку ж розбиту фігурку.