чесно кажучи,йому хотілося плакати, сонце сіло,а місяць зійшов, в його пам'яті вона все ще та - дівчина з білими маками, він памороки свої душив і боров. легка сукенька і сірії очі, шкіра засмагла,як шкірка хліба, за пальці її серце його кровоточить, вуста її так манять скоїти за них злочин, добром її очі просочені, та не з ним пов'язана її світла судьба.