#MoonChaiStory #Лев/Марія #G #А #Міні #Закінчений
— Не моя проблема, що цей йолоп не бачить різниці між своїм одягом і чужим.
Бажання глибоко зітхнути було успішно відкинуто. Лев щиро не розумів чому він повинен пояснювати дев’ятнадцяти річному парубку елементарні правила поведінки в навчальних закладах.
— Я гадав, що він вибачився. Хіба не достатньо того, що Орест все-таки повернув тобі твій піджак? І за останні чотири хвилини він мінімум тричі пояснив усю ситуацію. Хлопець просто переплутав речі, і я не бачу причин йому не довіряти. — Хорсовець все ще зло дивився на свого однокурсника. Лев уважно вдивлявся в обличчя студента. Олег прекрасно усвідомлював, що перегнув палицю і це можна було бачити по його обличчю і жестах. Одна з тих ситуацій в яких абсолютно точно є винувата сторона, та викладач розумів, що хлопець не визнає свою неправоту, принаймі поки поруч стоїть його «супротивник».
— Оресте, ти можеш йти. Почервоніння та опухлості вже немає, але на всяк випадок звернись до медсестри.
— Дякую, пане Лев. — Промовив маровець, роздратовано чухаючи обличчя.
Коли двері до кабінету зачинилися, історик повернувся до порушника порядку.
— Сідай. — Сухо мовив вчитель, суворо дивлячись на третєкурсника. Він не любив вичитувати студентів, але якщо цього парубка не втихомирити, наврядчи подальше навчання для нього буде можливим. — Пропоную обговорити правила академії.
— Пробачте, пане. Я знаю, що поступив жахливо і не гідно, але в мене... Я навіть не встиг подумати, що роблю. — Бойко здавався пригніченим, вмить розгубивши всю свою напускну злобу.
— Але чому ти так відреагував? В вас з Орестом якийсь конфлікт?
— Ні, я взагалі чи не в перше його бачу. Просто в мене не дуже гарний настрій з ранку. Я завалив тест з нумерології, з батьками посварився, тому... Якось так вийшло, він просто невчасно попався мені під руку.
— Ти ж розумієш, що поганий настрій — це не виправдання твоїх дій. — Викладач втомлено потер перенісся. Студент хоча б визнає свою провину, вже добре. — Треба дякувати, що з усіх можливих прокльонів ти обрав саме вітрянку. А якщо це було би щось більш серйозне?
— Я б... — Олег запнувся на пів слові. — Мене ж не виключать, правда? Я готов на будь яке покарання.
— Що ж... — Лев гадав, чим можна зайняти хлопця, щоб це стало гідним уроком. Якщо покарання буде надто «м’яким», то викладачі та учні почнуть казати, що куратор Хорсу робить поблажки своїм студентам, а якщо надто тяжким, то притензії будуть надходити від батьків. — Наша бібліотекарка жалілась, що їй не вистачає часу розібратися з усією необхідною документацією. Наступні два тижні ти повинен будеш допомогати їй. — Бойко кивнув, не дивлячись на куратора. — Тоді, якщо ти не зайнятий, пропоную підняти твій настрій, щоб більше мені не доводилось ні з кого знімати прокльони. — Він дістав з шухляди дві кружки і заварку улюбленого чаю.
***
— Та де ж ця кофта? Сьогодні все наді мною знущається, ну чого треба прокидатись так рано?! — Здається, невдоволення Стасі чув чи не весь гуртожиток і якщо знайшлась людина, що проспала підйом, то вона винна Насті 30 гривень, за те що все-таки встала сьогодні. Хоча не всі будуть цьому раді
— В чому проблема? Візьми іншу, в тебе їх всеодно ціла валіза. — Під чергові скарги сусідки з приводу того, що вона краще знає, що їй одягти і взагалі Д’яченко нічого не тямить в моді, Марі зайняла дзеркало і намагалася привести до ладу волосся.
У двері постукали.
— Та кого там занесло до нас? — Підірвалася з місяця Настя.
«Так, подивимось. Соломія тарабанила би без упину, Даниїл про увійшов би, Дамелі на тиждень до батьків поїхала, тому це, скоріш за все, Єсен.»
— Ви кричите ледь не на весь гуртожиток, що в вас трапилось. — Спокійно запитав староста, заходячи до кімнати.
«Це було очевидно.» — Подумала про себе Марі та повернулась до гостя.
— Ну ми збираємось на першу пару, а Ста... Стейсі не може знайти свою кофту. — Хорсівка саме зав’язувала високий пучок, та побачивши стерчаще волосся вирішила просто йти з розпущеним. Ґірс лиш фиркнула на заминку сусідки.
— Ну, в такому безладі я б і сам нічого не знайшов... Зачекайте, на першу пару? — Хлопець
Виглядав здивованим.
— Тільки не кажи мені, що я дарма прокинулась о пів на сьому. — Стася припинила пошуки і вичікувально дивилась на Єсена. Той злегка нервово тупцяв на місці.
— Ну, в-взагалі то... Викладач нумерології від’їхала за терміновими справами...
— Чудово, і що нам робити дві години? — Марі відкинула гребінець на ліжко.
Велесовець пожав плечима.
— Я б запропонував помедетувати, щоб заспокоїти думки, але гадаю, що на дворі буде забагато студентів для цього.
— Можемо просто пройтись околицями. — Запропонувала Марі. — Яка в нас друга пара?
— Історія магії. Минулого тижня був тест, тому повторювати нічого не треба. Доречі, там біля кабінету поставили нові стенди з великими подіями в історії магії з усього світу.
— Господи, за що мені таке прокляття. — На цю репліку Стейсі велесовець і хорсівка успішно заховали посмішки.
***
Нарешті Лев залишився один. Коли ранок одразу починається з проблем, настрій помітно погіршується і ніякий чай і світські бесіди його не врятують. Та наразі він має дві години вільного часу і сподівається провести їх за книгою і смачним печивом.
— Що ти сказала?! — Почулося ззовні.
Викладач зітхнув. Схоже, спокійно випити чаю на самоті йому ніхто не дасть. Він мовчки встав, прибрав кружку і направився на подвір’я, звідки лунали крики, вже з дверей оцінюючи ситуацію.
Виновницею чергової головної болі історика стала не хто інша як Стейсі. Головна біль більшості викладачів, через свій характер, але треба визнати: Ґірс здатна студентка. По обидві сторони від неї стояли: староста Велесу і Марія Д’яченко, дівчина з якою Стейсі «переплутали факультетами», теж доволі здібна дівчина і, що йде їй в плюс, доволі спокійна. Вони намагалися притримати подругу і не дати добратися до своєї супротивниці. Лев перевів погляд на іншу сторону конфлікту і його брови поповзли вгору.
— Стефаніє, що тут відбувається?
— Пане Лев... — Дівчина здавалася розгубленою. Посмішка миттєво зповзла з обличчя. — Просто невеличке непорозуміння.
Куратор перевів погляд на Анастасію.
— Точно?
Стейсі закотила очі.
— Точно. Ми самі можемо розібратися. Дякую. — Марія легко штовхнула сусідку, те саме зробив і Єсен. Зі сторони це виглядало доволі кумедно, так, що Лев, мимоволі, посміхнувся.
— Територія академії не повинна переростати в місце бійки, я сподіваюсь, ви це розумієте? — Він уважно дивився на кожного присутнього.
— Так, пробачте, пане. Такого більше не буде. — Ввічливо відповів Єсен.
Студенти почали розходитись. Стефанія з Каєм пішли до гуртожитку Хорсу, Стейсі до спільного гуртожитку, а Єсен вибачився і направився до куратора Велеса за якоюсь серйозною справою. Марія наблизилась до Лева.
— Пробачте, пане. Якщо ви не зайняті, я хотіла би дізнатись свої результати тесту.
— Так, Маріє. Я хотів оголосити їх на парі, але якщо ти вже підійшла, то давай подивимось. — Куратор повів її до аудиторії. — Заходь. Якщо буди чесним, я не дуже задоволений твоєю роботою, зазвичай ти пишеш краще, але, беручи до уваги рівень складності цього тесту, це непоганий результат. Сідай. — Чоловік витягнув стопу листів зі стола і почав шукати потрібну.
— Так, мені досить складно далася тема «Магічний світ в воєнний та міжвоєнний період», я плуталася в подіях.
— Це погано. «Воєнний, міжвоєнний період» — це одна з основних тем екзаменів будь-якого курсу. Якщо тобі важко, можу позичити кілька книг для додаткового вивчення. — Нарешті потрібна робота показалася серед десятку інших. Лев передав результат студентці. — Або, якщо ти ніяк не можеш вивчити, я позаймаюсь з тобою.
— Справді? Вам буде не складно? — Дівчина дивилась на нього так відкрито, що мимоволі викликала посмішку.
— Так, звісно. Скажімо, о п’ятій вечора. Я буду вільний, але дивись по кількості домашнього завдання. Якщо не виходить сьогодні, виберемо інший день.
— Ні-ні, завтра в нас дві пари зілля і пара травології. Минулого заняття з зілль в нас не було, бо другий курс підірвав котел з чимось дуже смердючим прямо в аудиторії. Тому сьогодні я зможу. — Лев знов посміхнувся.
— Тоді очікуй на пару.
— Дякую пане.
Д’яченко залишила кабінет. Щось тепле розлилося в грудях під час
Цієї розмови. Марія здавалася дуже комфортною людиною і потайки Лев пишався тим, що вона студентка саме його факультету.
Наступні години пройшли в очікуванні заняття з Марією.
***
— Добрий вечір. — Почулося з дверей. Історик підняв очі та посміхнувся.
— Проходи, сідай. Як сьогоднішній день? Сподіваюсь, без драк?
— Я б вам не сказала, навіть якщо драки і були б. — Дівчина всілася за парту, посміхаючись. В грудях знов потеплішало.
— Ох мені вже ця ваша студентська солідарність. — Він відклав журнал і подивився на свою студентку. — Ну розповідай, що саме тобі було незрозуміло.
Дві години пройшли непомітно за поясненням матеріалу, жартами, простими розмовами і смачним чаєм. Лев навіть не знав, що зі студентами можно так легко розмовляти. Зазвичай вони ведуть себе більш стримано поруч з викладачами. Знати, що в великій академії все таки є люди з якими спілкуватися так тепло і комфортно завжди гарно. Марія не тільки була веселою і спокійною, а ще й розумною, тому за ці дві години вони встигли доволі багато. Насправді Лева це трішки напрягало, адже він не хотів псувати їх відносини викладач/студент, але і не хотів віддалятися від цих теплих, зелених очей.
Та в одному куратор Хорсу був впевнений на сто відсотків: Марія точно запам’ятала сьогоднішнє заняття.