#MoonChaiStory #MCSНС #СаРан_ЛіЙон #S #А #Міні #Закінчений #драма #романтика #сонгфік
«Добре бути листям жовтим попід дорогою — мчати за вітром услід...»
Ти мій вітер, Са Ране... Я мчатиму за тобою хоч до самої прірви. Я буду поряд у найлютішому штормі, навіть якщо ти сам будеш ним. Ми обіцяли одне одному бути разом. Ти обіцяв це своєму другові, я обіцяв це людині, яку кохаю.
«Добре бути вітром строкатим — плавно тебе обплести...»
Коли ми вперше зустрілися, ти був маленьким кошеням, якого загнали в кут. Я не зміг пройти повз цей погляд. Не зміг не стати на твій захист. Я був ніким, але чомусь в той момент я відчув себе достатньо сильним, аби захистити тебе. Або я хотів бути достатньо сильним для тебе.
Я пам'ятаю, як після школи ти за дві щоки уплітав кімбап з кафе неподалік. Твій обід відібрали старшокласники, а я вже з'їв свій... Тож після занять ми сиділи в кафе, і я спостерігав, як з твоєї тарілки один за одним зникають шматки їжі... Пам'ятаю, ти так злився на мене, коли я називав тебе Кімбапіком. Але я й досі не можу перестати називати тебе так. Бо тоді я вперше побачив тебе таким спокійним й усміхненим. Може тоді я й закохався?
«Добре бути птахом вогнистим — тенета твої рвати. Втримай, і не відпусти...»
Я ніколи не був впевнений, що маю право на ці почуття до тебе. Ти був таким недосяжним, навіть коли знаходився в міліметрах від мене. Немов айдол, на якого я міг лиш дивитися і захоплюватися. І я хотів наважитися, розірвати тенети, що сам і створив між нами... Та ти поїхав до Києва. Я знову залишився наодинці з цими почуттями і однією думкою: «Ти будеш щасливий і без мене»
«Хто, як не ти, запалить знов жити жагу...»
Але ти не залишав мене, навіть у найгірші часи. Ти був поряд, завжди підтримував мене. Завжди намагався зробити все, аби я почувався краще. Ти робив моє нестерпне життя трохи кращим.
«А ти моя сила...»
Ти був моєю головною підтримкою, коли я почувався найгірше. Навіть коли тебе не було поряд, я відчував тепло твоїх слів. Так, ніби твоя душа все одно була поряд зі мною.
Ти став моєю мотивацією, став моєю силою. Ти й сам не знав цього, напевно. Та я закохався лиш сильніше...
«Впусти мене у серце своє, впусти...»
І я хотів бути коханим тобою. Я мріяв про це з самої школи, але сам закривав у собі цю мрію. Моя власне невпевненість та небажання стати тягарем для тебе змушували закривати в собі ці почуття, мій світ.
Але я насмілюся, я обов'язково скажу тобі, як сильно я кохаю тебе, Кімбапику. Ти обіймеш мене, як зазвичай робиш це. Я відчую твоє таке рідне тепло, почую вживу твій голос... І я благатиму тебе впустити мене у своє серце, і я покажу тобі, як давно ти вже оселився в моєму.
«Хто, як не ти? Немає у світі для мене інших...»