"Коли Юліан вперше..."

#MoonChaiStory #MCS #Ліс #Юліан #Єрем #ЮліанЄрем #S #Б #романтика #магічніістоти #словянськаміфологія #Закінчений #Міні

Коли Юліан вперше побачив Єрема в подобі Блуда, щось всередині нього померло і заново народилося. Він відчував, як помирає та частина його сутності, яка мала ілюзію, що в цьому світі ніхто не може бути прекраснішим за нього. 

Може. 

Ще і як.

Темрява Блуду манила його. Він хотів її торкнутися. Ні, не просто торкнутися. Він хотів злитися з нею, бути одним цілим, стати частинкою... 

Коли Юліан вперше побачив Єрема в людській подобі, то навіть не розчарувався. Йому подобалося все: від чорнявого розтріпаного волосся до синців під очима. А його бліда шкіра наче просилася, щоб її торкнулися губами та виправили цю ідеальну білосніжність. 

Але він стояв осторонь. Спостерігав. Боявся, що налякає Єрема своїми бажаннями. Та ніде правди діти… Навіть від себе він не очікував таких поривів. 

Коли Блуд з’являвся на горизонті, що було досить рідко, Юліан не втрачав можливості побути поряд з ним. Кожне слово Єрема летіло в нього як кинджал. Прямісінько в саме серце. 

Він цього хотів. Нехай ріже без ножа. 

Коли Юліан побачив Єрема разом з Мілою, тим дивним людським дівчиськом, яке безперестанку тинялося по Лісу, всередині нього зародилася така ревність, що він вже ледь не дав своїм рибонькам дозвіл втопити нахабну молодичку. Як вона посміла так близько підібратися до Блуда? 

Але одночасно це боляче ранило. Єрем дозволив їй, цій людині, бути з ним поруч. А йому лише залишалися крихти цієї уваги. 

Мабуть, був би він таким, як і брат, то втопив би її. Але ні… Бачити його щасливим виявилося дорожче і він просто запхав свої почуття в саму міцну мушлю. 

Коли Юліан побачив, як Єрем перетворюється на ходячого трупа, йому стало страшно. Міла загинула. Десь глибоко всередині себе він святкував цю подію, пританцьовуючи наче в Купальську ніч, і одночасно з цим ненавидів себе за це. Він навіть не знав, що смерть простого дівчиська здатна так поранити одну із самих холоднокровних сутностей Лісу. 

Коли Юліану донесли плітки про те, що Блуд ловить в Лісі людей для мавок — він ніяк не відреагував. Нехай переживає своє горе, як йому подобається. Пройде час… У Юліана його багацько. Більше, набагато більше ніж було у тієї людської дівчини. У нього є вічність, щоб почекати. Та він ненавидів чекати… 

Коли Магда покликала Юліана до себе, він вже знав заради чого йде туди. Послуга за послугу. Якщо Відьма хоче отримати Ліс — нехай платить. Йому було б чхати на цей Ліс, якби не Єрем, який чомусь став на його захист. Всі спроби розгадати мотиви Блуду виявилися марними. Тому він стояв посеред Лісу і слухав завдання, яке передала Магда через Ворона. Його хвилював брат і це змусило стару рану почати кровоточити… 

Коли пальці Єрема торкнулися його оголеної шкіри, а за ними й губи, він був ладен продати навіть свою річку зі всіма русалками за можливість, щоб це ніколи не закінчувалося. Він би продав все. Бо Юліан тоне в його чорних очах. Заграє з темрявою і вона йому відповідає. Однак, Єрем відсторонюється і це так розчаровує. Та він готовий почекати. Ще трішки… 

Коли Єрем дивиться на його шрами — Юліану хочеться зникнути. Йому здавалося, що шрами не тільки на обличчі, а і по всьому тілу. Здавалося, що Єрем дивиться з огидою. Здавалося, що це будуть останні погляди Блуда в його сторону. 

Він огидний… Він вбив свого брата, але став таким же огидним, яким був і він. Став тим, ким був багато років тому. У вухах задзвенів переляканий вереск тієї дівчини. 

Та Єрем дивує. Він не відсторонюється, а йде до нього. Торкається його щоки та… посміхається. Лише йому. Його губи промовляють такі бажані “Ти мені подобаєшся”... Здається, що він зараз задихнеться від щастя. Повітря стало важити менше і це лякало. Одного разу він вже закохувався… 

Коли Юліан спостерігає за тим, як одяг Єрема поступово зникає, йому здається це сном. Ілюзією, в яку його могла затягнути місцева сутність під впливом червоних ниток. Та він не може відірвати погляду. Якщо це і правда ілюзія — то потрібно віддати їй належне. 

Бути з Єремом виявилося чимось правильним. Природним. Кожен рух, кожен доторк, кожен поцілунок чи просто погляд ставав ковтком цілющого зілля. Єрем шепотів йому щось про кохання. Юліан відповідав поцілунками. Він не хотів зупинятися. Ніколи. Ні за яких умов. Якщо доведеться піти за Єремом в саме пекло — він лише одягне потрібну броню і стане його мечем. 

Бути з Єремом стало звичкою. 

Бути з Єремом стало його життям.

Бути з Єремом і є його умова, навіть якщо доведеться пожертвувати всім.

Коли Юліан дивився на сивого Єрема, якого ледь бачив через свою глибоку старість, він бачив його таким, як вперше. Виявилося, що часу у нього не так і багато… Навіть якщо вони не зустрінуться по ту сторону - він ні про що не жалкує. 

Бути з Єремом до смерті виявилося вартим всього його багатства, бо він вже мав найдорожче багатство - взаємне кохання.