#sevenheartsstories #shs #aaron #read #аарон #рід #ааронрід #тея #фін #епохафатума #гумор #романтика #першийпоцілунок #S #А #кроссовер #алісавзазеркаллі #Helloween #свята
(Перевикладений по технічній причині)
Денне сонце в шумному місті сейкі звично припікало і сліпило не , а морський бриз приємно обдував обличчя, приносячи довгоочікуване полегшення. Аарон стояв біля будинку Фіна, очікуючи, коли там стане спокійніше. Вхідні двері гучно розчинилися і з лязготом ударилися об стіну. Рід стягував на ходу кольорового метелика з шиї, а з очей ельфа вилітали такі блискавки, що можна було освітити одну невеличку країну.
- Дурня… Ви зовсім збожеволіли…
Аарон широко посміхнувся і обернувся так, щоб бачити чоловіка краще. Ельф робив глибокі вдихи, намагаючись заспокоїтися. Цікаво, якщо сказати тому зараз, що Фін запросив на прогулянку Тею, а вони будуть разом – будинок і найближчі встоять?
- А мені подобається ця їхня традиція. Геквін, так?
- Гелловін, - різко кинув Рід, виправляючи тіфлінга. Аарон махнув рукою.
- Та годі тобі. Дивись який ти гарний зате. Можливо на ярмарці пощастить і отримаєш не тільки цукерочку. Деяким сейкінкам подобаються чужоземці.
- Ти зараз отримаєш смерть.
На порозі з’явилася Тея разом з Фіном. Дівчину вже одягли в лялькову сукню і якимось чином зробили волосся солом’яним. Кучері падали їй на плечі і злегка пружинили.
- Довго ви ще тут? – дівчина вперла руки в боки і сердито глянула на них.
Фін виглядав відстороненим і взагалі втратившим будь-яку зацікавленість в майбутньому святі. Він спостерігав за своїми гостями збоку, опершись на дверний косяк.
- Тобі ж личить… - Тея намагалася відібрати у Ріда його різнобарвного метелика, але той підняв руку доверху і низенька магічка не могла ніяк дотягнутися до бажаної цілі.
- Я не буду в такому розгулювати поміж людей.
- А ти і не поміж людей, - єхидно кинув Аарон.
- Не наривайся, - погрожуюче прошипів Рід крізь зуби, але на тіфлінга таке не діяло. Він лише все яскравіше посміхався, уподібнюючись сьогоднішньому образу на вечір та ніч.
Тея почала підпригувати, але так і не дотягувалася до бажаного. Це б продовжувалося ще довго, якби за спиною у Ріда не з’явився Аарон. Тіфлінг в останній момент вихватив ненависний для ельфа предмет його карнавального костюма, і зразу відійшов на безпечну відстань.
- Поверни.
- Не будь занудою. Це ж весело.
- Я тут до речі знайшла для тебе останню деталь, - Тея протягнула тіфлінгу на долоні накладні котячі вушка, які прекрасно підходили під його роги.
- О, дякую велике, мила чарівнице, - Аарон низько поклонився і дозволив дівчині вчепити руді вуха.
Проходячі повз сейкінки, захихотіли, стріляючи очима в сторону хлопців. Рід подивився на дівчат так, що ті перелякано ойкнули і поспішно зникли з поля зору. Тіфлінг закотив очі. Фін покликав з собою Тею знову щось обговорити, залишивши хлопців наодинці.
- Допомогти одягти чи сам?
- Відчепися. Навіщо нам взагалі брати участь в цьому дурному святі? Немає ніякого сенсу, якщо ми загубимося в натовпі. Ніякої корисної інформації ми не почуємо.
- Іноді мені здається, що ти дурніший за бідного п’яницю в трактирі. Думай ширше. Ти нічого не втрачаєш.
- Крім здорового глузду… Полізеш і я зламаю тобі ніс, - Рід відступав від Аарона, коли той почав тягнутися до хлопця.
- Раз ти такий нудний, то ми підемо без тебе, ти будеш сидіти в невідомості і якщо ми потрапимо в небезпеку, або Тею викрадуть, або нас вб’ють, то ти потішиш своє самолюбство на самоті, так і не дізнавшись про своїх…
- Давай вже цю потворну ганчірку, - буркнув Рід, перервавши театрально розіграну тираду тіфлінга. Рудий посміхнувся і вчасно замовк. Цікавий цей ельф… Чи то він настільки недалекоглядний, чи то просто занадто довго жив в своїй зручній бульбашці і зараз просто розгублений в цьому великому світі.
Насуплений Рід дозволив йому зав’язати метелика, стиснувши при цьому руки в кулаки так сильно, що Аарона на мить здалося, що він чує хруст кісток.
- Ще залишився капелюх.
- Рогатий…
- Мовчу-мовчу. А то ще луснеш зараз. У нас не так багато запасних ельфів… - Аарон ухилився від замаху рукою. – Як і тіфлінгів між іншим, - чоловік поправив свої накладні вуха на рогах.
До хлопців знову приєдналася Тея, і загальними зусиллями, на Ріда натягнули останні елементи костюму, перетворивши того в справжнього героя з місцевих легенд про чарівницю, яка мандрувала між двома світами, стаючи то крихітною, як мошка, то великою як скеля. По повір’ям у дівчини було декілька вірних друзів: дивний танцюючий капелюшник, кіт з широкою посмішкою та кролик, який постійно кудись запізнювався. Останнім в їх компанії став Фін, якому просто вистачило вух. Рід хотів було обуритися тим, що його змусили одягати весь костюм, але йому не дали виговоритися. В центрі міста вже кипіло життя. Здавалося, що сюди стікався народ не тільки з найближчих поселень, але і взагалі все королівство.
Тея з Фіном пішли дивитися театральну виставу, яку розігрували просто неба під гучні оплески та регіт.
Аарон з Рідом підійшли до мішеней.
- Виграти для тебе солом’яну ляльку? – Аарон ткнув ліктем ельфа в бік. Той спочатку ніяк не відреагував, а потім заговорив:
- Пропоную заклад: хто з нас виграє, той отримає бажане від іншого.
- Бажане кажеш… - Аарон вже уявляв, як змушує Ріда танцювати на майданчику перед усіма з капелюхом і якоюсь миловидною сейкинею. Або з ним… Що буде ще кумедніше. Та його більше цікавило, що ж такого задумав ельф. Невже хоче вибити з нього якусь інформацію? - Тільки я хитріший за тебе. Ми будемо змагатися не тільки тут. Пропоную три гри і якщо переможеш геніального мене – проси, що хочеш. Поцілунок в подарунок за кмітливість.
- Обійдуся, - Рід поморщився.
- Згоден? – тіфлінг протягнув руку.
Рід повторив за ним і вони закріпили договір рукостисканням. Аарон схилився до ельфа і прошепотів на ухо, обдаючи те гарячим диханням:
- Обіцяю пощадити, якщо гарненько попросиш.
Рід теж приблизився. Тіфлінг чув в його голосі усмішку, що викликала якусь незрозумілу схвильованість.
- Чекай, дивись не зістарся.
Рід було потягнувся за своїм луком, але Аарон похитав головою.
- Тільки тим, що дають.
- Пф…
Поки ельф тихо бісився і прискіпливо переглянув набір, яким пропонують стріляти по мішеням, Аарон взяв перше, що потрапило на око. Все одно на таких ярмарках воно все зроблене з підручних матеріалів, або вже настільки давно в ужитку, що дивиною вже є взагалі факт робочого стану зброї. Тіфлінг торкнувся тятиви і вона ліниво відпружинила. Погано. Він і так був гіршим стрілком ніж Рід. Залишається сподіватися лише на наступні два виграші.
- У вас є лише по три стріли, - нудьгуюче оголосив їм сейкієць, який тут всім завідував, - три попадання в яблучко – отримаєте нагороду.
- Гарну панну?
- Бордель далі вверх по вулиці, поворот наліво. Сьогодні в них черги, - мляво відповів Аарону чоловік, позіхнувши при цьому, і відійшов в сторону, пояснювати правила новоприбулим шукачам швидкої наживи і випробувачам удачі.
- В них немає почуття гумору. Нудотики.
- Не відволікайся, - Рід став в бойову стійку і прицілився. Перша стріла влучила точно в ціль. Аарон заплескав в долоні.
- Легенди іноді не брешуть… - заворожено прошепотів Аарон. Його вистріл був наступним. Промах, хоча було близько. Тіфлінг і не сподівався на перемогти. Лук був незручним, тим більше такий недбало зроблений. Меч більш звична зброя і більш зрозуміла.
Рід задоволено посміхався. Мабуть вперше за декілька днів Аарон побачив його широку щиру усмішку. Вони обидва були настільки зосереджені на Теї і проблемах, які траплялися на шляху, що зовсім забули, як це просто повеселитися без будь-яких переживань.
- Я виграв.
- Бій, а не війну. З мене ель, гарно стріляєш. В тебе вже є шанувальниці, - підморгнув він Ріду і той обернувся до дівчат, які тут же засоромилися і збилися в купку.
- Ваш виграш, - власник незатійливої розваги вручив ельфу мушлю з однією перлиною всередині. Рудий хлопець заглянув за плече свого суперника і присвиснув від здивування.
- Виглядає як справжня.
- Панове думають я шарлатан? – запитав чолов’яга, який вмить виявився досить жвавим та грізним, хоча секунду до цього ледве не засинав.
- Ні, що ви, дивуємося який ви щедрий народ. Гарного вечора!
- Іноземці… - фиркнули в спину вже поспішно втікаючим від гніву чоловікам, бо не вистачало ще засвітися в Хорвугарі в якійсь потасовці посеред купи сейківців, які і так дещо вороже налаштовані до інших народностей.
Далі своє парі продовжили в одному із наметів, намагаючись збити попасти камінням по скляним банкам, які стояли пірамідами, і розбити чим більше. Тут вже удача посміхнулася Аарону, який був дещо вправніший в справі «ударити чітко і посильніше». Рід правда не відставав і боротьба була запеклою.
- А ось і моя перлинка.
- Рано радієш, залишилося останнє.
- Є одне цікаве…
Біля шатра була невелика черга. Аарон протягнув другу ель і став розглядати все навколо. В натовпі побачив ладно витанцьовуючих Тею та Фіна, які явно брали від сьогоднішніх веселощів все і ні про які випитування інформації навіть не думали.
- То що ти хочеш в мене виграти?
- Скажу коли виграю.
- Шкода… Хотілося б почути все таки, а то забереш з собою в могилу…
- Навіть не мрій.
Підійшла їх черга і їм зав’язали очі, перед тим як впустити в шатро. Треба було знайти якомога більша перлин серед різних речей.
- Ще дурніше не міг обрати?
- Здаєшся?
- Це дитяча забавка.
- Так ти здаєшся? – повторив питання Аарон. Він навпомацки схопив руку Ріда і відчув як той здригнувся.
- Не дочекаєшся.
Якась мила жіночка оповістила, що у них всього п’ять хвилин на пошуки і вийшла, залишивши хлопців наодинці. Аарон так і тримав руку ельфа, не зрушивши з місця. Несильно стиснув його пальці, поки серце гулко билося в грудях, а кров почала шуміти у вухах так, що він не з першого разу розчув питання Ріда.
- Ми почнем чи простовбичимо тут без діла?
- А… Так… - тіфлінг спішно забрав руку і відвернувся.
Тиша між ними стала тяжкою настільки, що Аарону здалося, що її можна було торкнутися. Він збирав перлини, хоча пальці однієї руки трохи поколювали і це заважало намацати потрібне. Тіфлінг так сильно занурився в себе, що в один момент вони з Рідом стукнулися лобами.
- Ауч!
Аарон потер лоба, сподіваючись, що завтра на ранок не буде ніякої гулі. Несподівано його губ торкнулося щось м’яке та тепле. Він застиг, не в змозі поворухнутися. Тепле дихання обдало його щоку, коли поцілунок обірвався, і зникло. Наступної миті в шатер зайшла жіночка.
- Ну що, хлопчики, час закінчився. Давайте я вам допоможу порахувати, - прощебетала сейкиня таким солодким голосом, що від нього могло звести зуби. Аарон неначе в тумані прослідував за нею, все ще не в змозі осягнути те, що відбулося буквально кілька секунд тому.
- Я програв, - Рід не виглядав розчарованим чи злим. Скоріше констатував факт. – Яке там бажання?
Аарон сховав свою другу виграну перлину в кишеню і поманив Ріда за собою.
- Давай спочатку вип’ємо. Моє бажання може почекати.
І що він несе? Деколи його голова зовсім безкорисна штука, особливо коли його застають зненацька.
- Як скажеш.
Вони всілися на бочки, бо місць за столиками вже неможливо було знайти. Все ж таки сейкі доволі цікавий народ, ще й розважатися вміють. Придумали ціле свято, де шанують свої померлих родичів, хоча живуть довго. Можливо їм вже настільки стало нудно…
Музики не зупинялися і пари на площі постійно змінювалися новими, витанцьовуючи так, що на ранок схоже не залишиться живої бруківки. Фін з Теєю знову десь зникли з поля зору. Аарон не дуже переживав за це. Дівчина здатна постояти за себе, тільки от викривати магію не сама краща ідея. Пізніше сходять з Рідом пошукають, можливо вони вже пішли до Фіна, стомившись. Ель в купі з іграми і музикою трохи розморив його. Тіфлінг відкинувся на бочку, закинувши голову.
- Моє бажання, - почав розмову Аарон, - повторення того, що було в тому шатрі, але до кінця.
Рід закашлявся і ледве не розлив залишки елю.
- Пограти хочеш?
- Ти знаєш про що я.
- Про гру.
- Рід, - рудоволосий перевів погляд з зоряного неба на ельфа, який дивився трохи злякано і розгублено, що не дуже було схоже на той холодний погляд, від якого пробирало до кісток, – це єдине моє бажання.
- І чого я очікував… Але не розумію про що ти.
Аарон залпом допив свою порцію і приблизився до Ріда так, що їх дихання змішалося в одне.
- Коли в мене зав’язані очі, ти сміливіший? – Тіфлінг закрив одне око. – Обіцяю не підглядати, - після цього закрив друге око. Рахував про себе секунди, поки все ж таки ельф не пробурчав собі під ніс якусь незрозумілу лайку, після чого поцілував.
Серце знову пустилося галопом, а через алкоголь думки перемішалися швидше, ніж минулий раз. Він притягнув Ріда ближче, іншою рукою зарився в волосся на потилиці, збивши капелюх, який покотився кудись в сторону бочки з яблуками, які потім поллють карамеллю або запечуть. Здавалося Аарон відчував зараз смак цих червоних фруктів на кінчику язика ельфа, який перемішувався з елем і корицею. Вони так зосередилася один на одному, що зовсім і помітили, як повз прошмигнули Тея з Фіном, які лише махнули рукою і пішли далі насолоджуватися святом.
- Можеш вважати це сьогоднішньою цукеркою, - зашепотів Аарон, ледве вони відірвалися від поцілунку, від якого пощипувало губи.
- Дивно, бо в шатрі я обрав смерть через одного дурника, - блакитні очі дивилися на нього по-новому. Без звичного осудження.
Аарон зарився носом в шию Ріда, не в змозі стримати настільки широкої посмішки, що здавалося вона була від вуха до вуха, а всі тривоги розтанули на деякий час. Схоже його мертві родичі сьогодні в гуморі.
Цукерка або смерть? Його відповідь – Рід.