Наодинці з тобою

#moonchaistory #АндрійМельник_СаРан #S #Б #Київ #Міні #пропущенасцена #поцілунок #романтика #Закінчений

- Це жах!

- Так... Дійсно жах..

Єдиний момент , коли Андрія можна було побачити злим - це коли він сидів за кермом автомобіля , який потрапив у київський затор. Лише тоді такий спокійний , і , зазвичай , небагатослівний Андрій , показував свої знання української лайки , яку при звичайних обставинах від нього почути було неможливо.

Загалом , стояли вони вже хвилин 30 , і за цей час продвинулися лишень на 10 метрів. Са Ран також тримався з останніх сил - від цих постійних автомобільних гудків у нього вже дзвеніло в голові , тож він повністтю розумів причини дратівливості Андрія.

- Це точно хтось у когось врізався. Понадають права ідіотам , а потім стоїш....

- Чш-чш-чш.

Са Ран обережно поклав свою руку , на руку Андрія. Блондин затих , повертаючи голову до свого хлопця , який тепер почав гладити його передпіччя, нашіптуючи щось заспокійливе. Андрій спостерігав за кожним його рухом , і був зачарований ним загалом. Він завжди дивувався який його хлопець гарний , і був вражений від того , що його кохає така прекрасна людина. Він миттєво міг заспокоїтися від одного його дотику , що й робив зараз.

Са Ран усміхнувся , коли відчув , як м'язи його партнера нарешті почали розслаблятися.

- Чого ти... Ти ж казав що тут таке постійно , і ти вже до цього звик.

- Хм.. Сонце , до цього неможливо звикнути

- Тоді мені доведеться вічність тебе заспокоювати ?

- А ти згоден прожити зі мною вічність ?

- Звісно!

Андрій взяв долоню Рана і підніс її до своїх губ , цілуючи кінчики пальців. По спині хлопця пробігли мурашки , а на щоках виступив легенький рум'янець.

Андрій провів доріжку з поцілунків починаючи від кінчиків пальків , повільно переходячи до тильної сторони долоні , закінчуючи зап'ястям. Потім блондин переплів їхні пальці :

- Гм.... Знову в тебе руки холодні...

Ось це все - і є їхні стосунки : легенькі дотики , розмови про все на світі , міцні обійми та ніжні поцілунки. Вони ладні були замінити одне одному весь світ. Іноді і розмов не треба було , вони могли просто лежати в тиші , обіймаючись , і слухати серцебиття і дихання одне одного. Такі моменти були прекрасні і такі довгоочікувані , що вони придумували різні причини , аби втекти від усіх , і побути разом.

Са Ран нічого не відповів на слова Андрія , він нахилився , поклавши голову тому на плече.

- Я тобі так не заважатиму?

- Та ні , всерівно ми майже не рухаємося - в голосі Андрія знову відчувалося роздратування.

- Добре , що ми нікуди не поспішаємо сьогодні. М?

- Ага...але тим хто стоїть перед нами я б порадив трооошечки підспішити...

Са Ран підвівся , цілуючи свого хлопця в щоку , це був ідеальний спосіб , аби той заспокоївся.

- Не починай злитися знову , добре?

- Хм......А якщо я знову почну дратуватися , ти поцілуєш мене ще раз?

- Хитрюга!

Андрій перемістив руку , якою тримав долоню Са Рана , на талію хлопця, притискаючи його до себе , покриваючи поцілунками все його лице і шию. Починаючи від лоба , доходячи до скроні , від скороні до щоки , від щоки почав спускатися ще нижче , доходячи до самої шиї , точніше до тої частини , яку не прикривало горло гольфа.

Са Ран лише тихенько сміявся і моментами стогнав від дій Анрія , та нічого з цим вдіяти не міг : занадто сильно йому подобалося йому все це.

Поцілунки Андрія викликали приємних метеликів в животі , і обпікали шкіру таким ніжнім теплом , що хотілося згоріти в ньому.

Всю цю ідилію перервав звук гудка машин позаду.

- Бляха муха , проґавив!

Са Ран аж підскочив від такої несподіванки.Усі машини почали рухатися , повільно , але рухатися. І непомітно , через декілька хвилин затор нарешті якимось магічним чином закінчився.

- Ура! Нарешті!

Андрій нарешті видихнув з полегшенням , і , якось непомітно знову переплів свою долонь з долонею Рана ,той же був зовсім не проти. Деякий час вони їхали в тиші , дивлячись на нічний Київ , життя в якому вирувало не менш активно ніж вдень.

- Цікаво, куди поспішають всі ці люди посеред ночі?

- Мабуть , в тепле ліжко , в обійми близьких та коханих людей.. Якщо в них такі є.

Іще одна особливість їхніх стосунків : Андрій ніколи не висміював і не вважав дивними рандомні думки , які Ран озвучував вголос. Через це Са Рану було неймовірно комфортно поряд з ним , і він міг говорити йому все , що думає , знаючи , що його вислухають.

- Андрію , ми додому їдемо?

- М.... Ні.

- Тобто ні?

- У мене є одна ідея , дурнувата , але , можливо , тобі сподобається. Довіришся мені?

- Гаразд.

Андрій почав їхати у зовсім невідомому для Са Рана напрямку. Минаючи багатоповерхівки , безліч машин , і гучну трасу , вони виїхали з міста.

- Я тобі набрид , і ти мене везеш назад до аеропорту?

- Дурненький , я б краще вмер , ніж зробив би таке.

- То куди ми їдемо?

- Я й не знаю. Просто подалі. Подалі від людей , метушні та заторів. Подалі туди , де нас з тобою ніхто цю ніч не потривожить.

- Звучить чудово.

По дорозі Са Ран бачив чудові краєвиди : високі дерева , широкі поля , освітлені місячним сяйвом , абсолютно порожня траса. Це все навіювало неймовірний спокій , і навіть сон.

- Пропоную... отут

Промовив Андрій , звертаючи з траси. Зупинився, він десь посеред лугу , на якому був вперше в житті. Заглушивши мотор , Андрій нарешті відкинувся на спинку сидіння , потягуючись та позіхаючи.

Са Ран вийшов з машини. Його зустрів холодний нічний вітер , він і не помітив , як Андрій встиг вийти і накинути на нього плед.

- М... А ти не замерзнеш? У нас ще один є.

- Зараз мені вистачить твоїх обіймів.

Хлопці обійнялися. Все було настільки гарно , що Са Ран ледве не розплакався від щастя. Вони були разом. Разом подалі від всіх , де їх оточувало лише поле , місяць та зірки. Рану дуже подобалося нічне небо. Вони з Андрієм разом купили книжку про космос , і після її прочитання любили знаходити сузір'я на небі.

Він не знав скільки вони так простояли , та й знати не хотів. В обіймах Андрія він міг простояти хоч всю ніч , хоч все життя. Минув ще деякий час , коли Андрій поцілував чоло свого хлопця . Са Ран глянув на нього , після чого їхні обличчя почали повільно наближатися одне до одного. Через мить Андрій вже відчував на смак вишненевий бальзам для губ Рана. Вони цілувалися дуже повільно , ніжно , майже невагомо. Руки Андрія почали нишпоритися у чорному волоссі хлопця , притягуючи того ще ближче до себе. Са Ран в свою чергу сильніше обіймав руками спину Андрія.

Са Ран , як завжди , ставав на ціпочки, через їхню різницю в зрості. Нерідко він падав прямо на Андрія через втрату рівноваги. Так сталося й зараз. Хлопець впав на блондина , притискаючи того до дверей машини , та поцілунок не припиняли. Першим відірвався Андрій. Одразу після цього він перейшов до свого улюбленого заняття - осипати поцілунками шию свого партнера. Цього разу він спустив горло гольфа трохи вниз , даючи собі більше місця для поцілунків. Іноді , він легко покушував білосніжну шкіру , від чого у Са Рана наче пробігав електричний імпульс по всьому тілу , він був дуже чутливий , та це не було боляче. Руки Андрія повільно перемістились на талії хлопця , залізаючи під гольф , вивчаючи таке прекрасне та кохане тіло.

- Андрію...

- М?

- Може ми в салон перемістимось? Там буде зручніше ніж надворі.

- А.. А так , звісно.

* * *

Для обох хлопців такий ранок був чимось новим. Вони прокинулися голі в обіймах одне одного на задньому сидінні мадини та ще й десь посеред поля. А розбудив їх телефонний дзвінок.

- Ало...

- Бляха Муха , Андрію, де вас носить цілу ніч?

- Кире , ми дорослі , повнолітні люди , нічого з нами не станеться.

- Та до чого тут це. Ти мені обіцяв авокадо привезти вчора , коли приїдеш. І де?

- Ти оце зараз серйозно...?

- Так. Тож через годину аби негайно був тут з моїм авокадо. Все. Бувай.

- О , Господи...

- М... Треба їхати?

Са ран був такий самий сонний , як і Андрій , обидва не хотіли вставати , хотілося й далі так лежати разом. Та все ж... секс і сон в машині виявилися не такими зручними. У хлопців затерпли нижні кінцівки , через те , що , аби вміститися потрібно було згорнутися клубочками.

- Давай наступного разу зробимо все у ліжку... Або шукаємо просторішу машину..

- Згоден.

Обидва захихотіли. Вони були щасливі. Щасливі бути разом.