Одеський «Ліс». Розділ 9

#MoonChaiStory #MCSЛіс #S #F #Б #Міді #AU #мафія #БандитськаОдеса

— Тебе сюди не запрошували, бандерша. Шуруй назад у свої дєбрі, — Ворон вийшов до коридору, де стояла Марена з Мавкою.

Його очі розширились від здивування, коли він побачив налякане обличчя Зіни. Вона ледве переводила дихання й уся тремтіла чи то від страху, чи то від холоду.

— Стулися, півню общипаний, — кинула дівчина. — Відьма де?

— Тут, — до коридору вийшла Магда.

Усі погляди були звернені до неї. Станіслав, спостерігаючи за тим, шо відбувається, помітив у ній той самий стрижень, через який вона стала справжнім мафіозним авторитетом. Навіть нахабна Мавка, почувши її голос, враз випрямилась і заговорила із повагою.

— В-відьмо... Вітаю, — здалося, Мавка стала ще більше тремтіти.

— Навіщо ти прийшла? Наскільки пам'ятаю, ти не під моєю юрисдикцією, — Відьма усім своїм виглядом натякала на те, що бачити дівчину їй тут не хочеться.

— Хвилину, зараз порєшаю, — Єремія за один ковток випила рюмку коньяку й підійшла до Магди. — Тобі не можна хвилюватися.

— Стій на місці, Блуд! У мене є заточка! — крикнула Мавка.

— У мене є папка з заявами на тебе. Як думаєш, що смертоносніше? — жінка махнула рукою. — То шо, сама підеш чи таки треба допомога?

Мавка випрямилась й, наскільки могла, впевнено подивилася на Єремію.

— Я по дєлу.

Блуд закотила очі.

— Усі по дєлу. А ти запишись, і тоді вислухаємо. Сьогодні прийомний день скінчився. Ноги в руки й чаляпай до своєї халупи. Раз-два, — жінка похлопала у долоні, підганяючи дівчину.

— Це про Вія.

Усі замовкли, переглядаючись між собою. Марена з очима немов дві тарілки дивилася на оточуючих.

— Ви тут мітологією цікавитесь? Я теж! — дівчина радісно ляснула у долоні.

Єрем кинув погляд на Станіслава, натякаючи, що Марені тут не варто знаходитись. Розштовхавши присутніх, хлопець підійшов до подруги.

— Я думаю, вони хочуть приватної розмови... Про мітологію. Ходімо, ти напевно хочеш пити, — хлопець обійняв Марену за плечі, але не зміг її зрушити з місця.

— Я Зіночку не залишу. Вона вся змерзла.

Станіслав подивився на "змерзлу" Зіночку, усім своїм виглядом натякаючи на те, щоб вона хоч щось зробила. Натомість Мавка лише сильніше вчепилася в дівчину.

— Дякую, Марено... Станіслав такий неемпатичний.

Хлопець ледве стримався аби не викинути Зіну з квартири. До нього підійшов Ворон.

— Цікаво, звідки ти знаєш такі складні слова, бандерша. Ще й вимовила правильно. На залізничному вокзалі відкрили школу для клофелінщиць? — Ізя посміхнувся. — Марено, люба. У мене є колекція кришталевого посуду, який я хотів тобі показати. Про мітологію ти завжди можеш почитати. А от такий скарб — тільки в цій квартирі.

Очі дівчини загорілись.

— Звісно, покажи! — вона із радістю прийняла пропозицію Ворона, залишаючи Станіслава розгубленим. Він миттю полетів за ними, аби хлопець нічого зайвого не наговорив Марені. Тільки через це. Правда.

— Ну, то шо ти там про Вія затирала? — коли хлопці із киянкою щезли у кімнаті Ворона, Єремія схрестила руки на грудях. — Клянуся, я всі заяви на тебе в прокуратуру віддам, якщо знов будеш балаболіть.

— Вій накрив мавок.

Юліан усміхнувся:

— Мінуси будуть?

Мавка зашипіла під гигикання Блудів. Магда зробила крок уперед.

— Тоді чому ти тут, а не у Вінценосної?

— Я хотіла! — крикнула Мавка і під засудливий погляд Відьми замовкла. — Вибачте... Люди Вія на моїх очах заштовхали її до машини.

— В Одесі кожен перший точить зуб на мавок, — Єрем закотив очі.

— У тих були татуювання! У мене криша нє протікає.

— Спірне питання, — знову гиготнув Юліан.

Блуди ледве стримували сміх.

— А-ну ша, — рикнула Магда. — Що ти від мене хочеш?

— Я знаю, що у вас тьоркі з Вієм. Може ви його того... Ну типу прикриєте конторку, — Мавка опустила очі в підлогу, перебираючи пальцями. — І ще вони за мною женуться.

— А шо нам з цього буде? — спитав Єрем.

— Пачка клофеліну й пусті кармани, — посміхнувся Юліан.

— Юліане, — Відьма кинула невдоволений погляд на Водяника.

— Вибачте, — чоловік навіть зробив кілька кроків назад.

— Якщо Вій почав дьоргатись, то це не до добра, — Єремія втомлено потерла перенісся. — Що робитимеш, Магдо?

Усі погляди були прикуті до Відьми. Вони чекали на її вердикт. Але раптом роздався стукіт у двері. Мавка здригнулася й налякано підбігла до стіни, за спини присутніх. Роздався чоловічий голос:

— Мавко, сучка мала, виходь, а то знесемо двері.

Єремія була роздратована такою нахабністю. Вона переглянулась із братом, який розділяв її емоції. Магда у злості стиснула щелепу. В один голос вони відповіли:

— Пішов нахуй!

Стукіт у двері припинився. Здалося, переслідувачі Мавки цього не очікували. Чоловік сказав щось нерозбірливе і кроки поступово віддалились. Зіна облегшено видохнула.

— Дякую, — невпевнено промовила вона.

— Двері дорогі, — відповіла Єремія і подивилася на Відьму.

Та досі була в роздумах. Вій був дуже великою проблемою, і залишати все так просто їй не хотілося. Але в той самий час вона багато чим ризикувала. Потрібна була ретельна підготовка.

До коридору вийшов Ворон. Він залишив Марену розглядати награбований посуд із Станіславом, почувши, як завзято Відьма й Блуди послали переслідувача.

— То шо, ви тепер друзі-морємани? — Ізя кинув погляд на Мавку і та зашипіла.

— Ізя, ти невчасно. Іди он зі столичними в ляльки грайся, — відмахнувся Юліан.

— Головна лялька тут ти, приєднаєшся?

— Ізя, — Єрем кинув незадоволений погляд на хлопця.

— Між іншим, це мій день народження. Хоч сьогодні в усіх проблемах Одеси я можу не бути винним? — обурився Ворон.

— Ні, — коротко відповів Єрем, і Ізя ображено надувся.

— Припиніть, — встрягла Магда. — Сьогодні на честь твого дня народження в усіх проблемах винен Вій.

— Такий собі подарунок.

Усі знову замовкли, переглядаючись. За кілька секунд Магда нарешті сказала вирішальне слово.

— Займемося Вієм. Слухайте свої обов'язки.

— От і відсвяткував повноліття... — зітхнув Ізя.