#moonchaistory #Магда #Єремія #Ліс #Б #F #флаф #романтика #лікарні
Модерн ау по "Ліс"
— Єремія, бляха. Та тут перелом!
Рука боліла страшно. Ох, а я так сподівалася, що обійдеться без гіпсу. Та й здається, що Магда мене скоро вб’є з моєю роботою. Спочатку операція після завдання, де мене сильно поранили. Хоча… Я навіть рада цьому. Змогла з нею познайомитися. Бо вона була моїм хірургом. Весела історія, хоч і частина її дуже трагічна.
— Магдо, сестро, заспокойся. Головне, що не потрібно операцію робити. А то тобі було б більше роботи.
Божевільна сімейка. Магда - хірург, Равен - травматолог. І обом зі мною тепер возитися. Одній, як мінімум, тому що живе під одним дахом. Як вона з таким графіком взагалі змогла звільнитися, щоби мені допомогти? Але вона в лікарні все одно. Та й у неї, на диво, обідня перерва. «На диво», бо її насправді навіть в цей час ледве зловиш.
— Гіпс.
— А може не потрібно?
— Потрібно, Єреміє, потрібно. Давай, знімай свою сорочку. Магда, допоможи їй.
Хірург підійшла до мене та почала знімати з мене сорочку. Краще б вона робила це в дещо інших умовах. І знімала б не тільки сорочку.
— Ай..
— Вибач.
Все ж, поки Равен готував все потрібне, сорочку ми все ж зняли. Ну чому рука? І чому права? Я ж тепер писати не зможу. Так хоча б якусь документацію нормально вела. Прийдеться місяць вдома сидіти та нудьгувати.
Магда поцілувала мене у плече, від чого стало спокійніше. Але все ж сидіти місяць без роботи буде пеклом для мене. Сама… Я не створена для такого. Мені потрібно чимось завжди займатися, спілкуватися з людьми. Я не створена для того, щоби просто сидіти вдома.
— Ой, давайте тільки не у мене в кабінеті.
— А як ти з Єремом, то нічого.
— Я щось не знаю? ‒ здивовано запитала я. Равен відвернувся від нас, хоча я знала, що його щоки залилися червоною фарбою. Але у мене тепер великі питання до нього та мого братика.
Чоловік почав бинтувати мою руку. Я мовчки сиділа, дивлячись у вікно. Така хороша погода. Літо, тепло. Можна було б на річку сходити. Або на море злітати. Якраз відпустка у мене з Магдою ось-ось повинна була бути. Але тепер у мене лікарняний на місяць. Весело.
Я помітила, що Магда дивиться на нас з якось злобою в очах.
— Відьмочка моя, ти чого?
Равен подивився на свою сестру.
— Це моя робота, і я ґей…
— Та я думаю, як в наступний раз прибити Єремію, якщо вона знову травму отримає.
Ну починається.
— А я неначе винна в тому, що якийсь недоумок дав мені поламаний стілець, коли я залізала на шафу, щоби подивитися, що там. Взагалі така робота детектива, звикай.
Равен засміявся. Через деякий час гіпс вже був на моїй руці, а я просто намагалася змиритися з тим, що мені його місяць носити.
Поки я одягалася, Равен говорив про лікування. Але раптом його телефон задзвонив.
— Добре, зараз буду. Ви тут збирайтеся, все потрібне я розказав, список вітамінів, щоби пришвидшити лікування ось. Магда, у тебе ключі є, зачини кабінет. Мені потрібно бігти.
— Добре.
Він вийшов з кабінету. Сорочка знову була на мені. Як же я зранку вгадала, коли вирішила одягнути з широкими рукавами.
— У мене ще є час до кінця обідньої перерви. Давай додому відвезу, моя квітко. Якраз ліки купимо. Тільки зайдемо до мене в кабінет, я залишу халат там.
— Добре.
На щастя, йти далеко не потрібно було. Рука все ще боліла, тому мені ще й прописали щось проти болю. Як тільки зможу нормально рухати нею, то вб’ю Валентина! Потрібно дивитися, який стілець брати. Ще й зараз морока з лікарняним буде.
Магда сама пішла до аптеки, щоби все купити, а я сиділа в машині, намагаючись хоча б щось зробити щодо роботи.
— Єремія, відпочинеш від роботи. Чи ти думала, що я дозволю скасовувати ту поїздку? Моя квітко, там куча музеїв, театрів і всього іншого. Ми повеселимося! ‒ сказала Магда, коли сіла в машину. Це дещо підняло мені настрій.
— Але все ж лікарняний потрібно оформити, не забувай це.
— Ну, воно так.
Ми виїхали до нашого будинку. В машині грала спокійна музика, яка дещо підняла мені настрій. Та все одно лише диво зможе врятувати цей день. Якщо я не вип’ю знеболювальне, то до вечора точно не доживу.
Ми приїхали досить швидко. Магда довела мене до самого будинку.
— Мені потрібно їхати назад. Скоро буду.
Вона поцілувала мене у щоку. Так не хотілося, щоби вона їхала. Але їй потрібно.
***
Я цілий день працювала, тільки через комп’ютер. Хоча лікарняний я все ж змогла якось оформити. Та якщо буду сидіти без справи, то вмру від нудьги. А поприбирати чи щось приготувати тепер не можу. Зробила ж природа мене правшею.
Я почула, як в гараж заїжджає машина. Швидко вимкнувши комп’ютер, я спустилася на перший поверх. То була Магда. В будинок вона ледве не забігла. В її руках був пакет з продуктами.
— Що ти тут, моя квітко?
— Нудно. Що у тебе там?
Вона усміхнулася.
— Ну я не могла тебе так залишити з жахливим настроєм. Тому заїхала в кафе неподалік, роли заказала.
Магда на секунду замовчала.
— Багато ролів. Тут ще сік мама передала.
— Я тебе обожнюю.
Підійшовши до неї, я поцілувала її. Вона неймовірна жінка. Те саме диво, яке здатне врятувати цей день. Як же я рада, що доля звела нас в один день. Хоч при умовах операції та смерті моїх колег.
Я вибирала фільм, або серіал, поки Магда готувала стіл.
— Як щодо «Сирин»?
— Хм, це той, де розказують про академію магії?
— Та-а-а-а-ак.
— Люблю його. Я не проти.
Я увімкнула першу серію, й ми почали їсти. Цей вечір справді обіцяв бути прекрасним, навіть не зважаючи на те, що я місяць буду шульгою. По цій самій причині їм роли вилкою, хоча я не люблю це робити. Та палички я просто не зможу втримати.
Вона прекрасна. Навіть коли на роботі, то все одно турбується про мене. А я знову потрапляю в різні неприємності. Але… Детективна діяльність це те, чим я живу. До чого йшла багато років. Я не можу просто так відмовитися від неї, бо воно мені подобається. Як і їй хірургія. Ми обоє вже давно знайшли себе в цих діяльностях.
— Квітко моя, досить дивитися на мене так.
Я й сама не помітила, як задивилася на неї, не зважаючи ні на що. Вона така гарна.
— Дякую тобі.
— За що?
— За те, що просто не кидаєш мене зараз.
Магда усміхнулася. Вона накинула на мої плечі хустку, яка висіла на стільці. Їх у нас багато по всьому дому.
— Ну хіба я можу кинути тебе, моя квітко? Ти причарувала мене, і схоже, що назавжди. Та я зовсім не проти.
У двері постукали.
— Та кого там принесло? ‒ Магда пішла відчиняти їх. Через хвилину на кухню завалився Юліан з Мареною та Станіславом.
— Рибонько, як ти?
— Якщо прийдете завтра, то буду набагато краще.
— Ох, за що ти так жорстоко з нами?
Ох, нехай свої акторські здібності показує у себе на роботі. Я цей вечір хочу провести тільки з Магдою! Але, схоже, мої плани змінилися.
Магда позаду також не сильно була задоволена цим. Хоча, може і не змінилися, знаючи її.